Українські реферати:
 
Бесплатные рефераты
 

 

 

 

 

 

     
 
Юридична відповідальність в сфері валютного регулювання
     

 

Кримінальне право і процес

Міністерство освіти України

Запорізький державний університет

До захисту допущений

Зав. кафедрою кримінального права та кримінології

____________________

(підпис)

Дудоров О. О.

25 травня 1999 року

Дипломна робота

на тему: «Юридична відповідальність в сфері валютного регулювання»

Виконав Мягченко Андрій Олегович

________________ 5 травня 1999 р.. _______________

(підпис)

Керівник канд. юр. наук С. О. Тіщенкова ________________

(посада) (ім `я, по батькові,

(підпис) прізвище)

Нормоконтролер _________________ Т. О. Коломоєць

(підпис) (ім `я, побатькові, прізвище)

Перелік скорочень, умовних символів

абз. - Абзац;

ЗЕД - зовнішньоекономічна діяльність;

ІРЛ - індивідуальний режим ліцензування;

КпАП - кодекс про адміністративні порушення;

КК - кримінальний кодекс;

КМ - Кабінет Міністрів;

МЗЕЗ - Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків;

МВБУ - Міжбанківська валютна біржа України; < p> НБУ - Національний банк України; п. - пункт; пп. - Підпункт; ст. - Стаття;

США - Сполучені Штати Америки; ч. - частина;

Реферат

Дана робота складається із сторінок, у тексті зустрічаютьсяскорочення типу ЗЕД, КК.

При написанні дипломної роботи було використано джерела.

Структура роботи: вступ, два розділи, висновки, перелік посилань,список використаної літератури.

Мета роботи: висвітлення та аналіз юридичної відповідальності в сферівалютного законодавства; виявлення недоліків та проблем застосування напрактиці норм, що регулюють валютні відносини.

Задачі роботи:
1) дослідити розвиток нормативної бази, регулюючій валютні відносини;
2) проаналізувати чинне законодавство в сфері валютного регулювання;
3) дати характеристику основним нормативним актам валютного регулювання;
4) дати характеристику кримінальної відповідальності в сфері валютного регулювання;
5) дати характеристику адміністратівної відповідальності в сфері валютного регулювання;
6) вісвітіті спеціальні санкції за порушення зовнішньоекономічної діяльності.

Об `єкт дослідження: юридична відповідальність в сфері валютногорегулювання.

Предмет дослідження: різноманітних видів юридичної відповідальності,котрі застосовуються до порушників валютного законодавства.

Методи дослідження: логіко-правовий, системний, порівняльно-правовий,метод аналізу та синтезу, співставлення.

Основні терміни: зовнішньоекономічна діяльність, юридичнавідповідальність, валютне законодавство, резиденти, нерезиденти,уповноважені банки, валюта, валютні цінності.

Зміст

Вступ ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. +5

Юридична відповідальність в сфері валютного регулювання

I Правові засади валютного регулювання в Україні ... ... ... ... ... ... ... ... 7

I .1 Розвиток та формування нормативної бази регулюючої валютні відносини ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 7

I.2 Аналіз юридичної відповідальності по діючому законодавству в сфері валютного регулювання ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 15

II Відповідальність за порушення валютного законодавства ... ... ... ... .20

II.1 Характеристика кримінальної відповідальності ... ... ... ... ... ... ... .. ... 20

ІІ.2 Адміністративна відповідальність ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 48

ІІ.3 Спеціальні санкції ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 51

Висновки ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 61

Перелік посилань ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 63

Перелік літератури ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... 67

I.

Правові засади валютного регулювання в Україні.

I.1 Розвиток та формування нормативної бази, регулюючої валютнівідносини.

Вітчизняна система валютного контролю і валютного регулюваннясформована через досить суперечливих і важких соціально-економічних умов. Напроцес її становлення впливав ряд негативних чинників, зокрема, розривтрадиційних господарських зв'язків між республіками колишнього Радянського
Союзу, різке падіння виробництва, постійне зростання інфляції тощо.

Нормативно-правові умови управління валютною сферою були закладені щеприйняттям 16 квітня 1991 року Закону України «Про зовнішньоекономічнудіяльність »(1). В цьому Законі вперше були сформульовані такі поняття яквалютні кошти, валютні цінності, зовнішньоекономічна діяльність (далі -
ЗЕД), іноземна валюта та інші. Наприклад, Закон ототожнював поняття валютнікошти і валютні цінності і визначав, що це:

- іноземна валюта готівкою;

- платіжні документи (чеки, векселі, тратти, акредитиви) в іноземнійвалюті;

- цінні папери (акції, облігації, бони, векселі та інші) в іноземнійвалюті;

- золото та інші дорогоцінні метали у вигляді зливків, пластин тамонет, а також цінні папери номінал яких виражено у золоті, дорогоціннікамені.

Поняття «іноземна валюта» Закон визначав як:

- валюта готівкою, грошові знаки (банкноти, монети, білети державноїскарбниці), що знаходяться в обігу і є законним платіжним засобом натериторії відповідної іноземної держави;

- платіжні документи у грошових одиницях іноземних держав та уміжнародних розрахункових одиницях;

- кошти у грошових одиницях іноземних держав та у міжнароднихрозрахункових одиницях, які знаходяться на рахунках, вкладах у банківсько -кредитних установах на території України та за її межами (2).

Також цим Законом встановлювались основні принципи, види, основи, ЗЕД,були визначенні суб'єкти, а також органи державного регулювання ЗЕД. Такстаття 9 «Закону про ЗЕД» (3) визначала, що найвищим органом здійснюючімдержавне регулювання ЗЕД, є Верховна Рада України.

Також до органів державного регулювання ЗЕД входили ще: Кабінет
Міністрів України, Національний Банк України, Міністерство зовнішніхекономічних зв'язків і торгівлі України, Державна митна служба України,
Антимонопольний комітет, Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі, а такожоргани місцевого управління (стаття 10) (4). Треба визначити, що в цейперелік контролюючих органів Антимонопольний комітет і Міжвідомча комісія зміжнародної торгівлі були введені лише в 1995 році.

В розділі 6 Закону України «Про ЗЕД» (5) була визначенавідповідальність суб'єктів ЗЕД; Згідно із статтею 33 було встановлено, що усфері ЗЕД, що визначається цим та пов'язаними з ним Законами України,можуть застосовуватися такі види відповідальності:

- майнова відповідальність;

- кримінальна

Згідно із Законом (6) майнова відповідальність застосовується у форміматеріального відшкодування прямих, побічних збитків, упущеної вигоди,матеріального відшкодування моральної шкоди, а також майнових санкцій.

В результаті прийняття цього Закону первинні господарські ланкиотримали право на самостійну участь в галузі валютних відносин.

Що до безпосердньо валютного контролю, то він почав здійснюватись в
Україні відразу після проголошення її незалежності та виходу з рубльовоїзони у листопаді 1992 року. Саме з листопада 1992 року по березень 1993року формувалась правова система валютного регулювання.

Головним документом у цій сфері цього періоду став Декрет Кабінету
Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 19 лютого 1993 року (далі - Декрет) (7). Він регулює операції звалютними цінностями, визначає статус валюти України, як єдиний законнийзасіб розрахунків на території України, встановлює загальні принципивалютного регулювання, як-то: обов'язкове ліцензування при здійсненнівалютних операцій, а також обов'язкове декларування валютних коштів,функції державних органів та установ кредитно-фінансового характеру прирегулюванні та здійсненні валютних операцій, права та обов'язки суб'єктіввалютних відносин, відповідальність за порушення валютного законодавстватощо.

Стаття 1 Декрету (8) визначає терміни, що в ньому використовуються.
Вони дещо відрізняються від тих, що дає Закон України «Про ЗЕД» Так підвалютними цінностями Декрет розуміє:

- «валюта України»;

- «грошові знаки у вигляді банкнот, білетів державної скарбниці, монет,що знаходяться в обігу і є законним платіжним засобом на території України,а також вилученні або ті, що вилучаються з обігу, але підлягають обміну нагрошові знаки, що в обігу, кошти на рахунках, вкладах у банківсько -кредитних установах на території України »;

-« платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, векселі
(тратти) та інші) в валюті Україні.

Таким чином, якщо порівнювати поняття валютних цінностей, котрі дали
Закон «Про ЗЕД» та Декрет, то можна побачити, що «головною» цінністю для
Декрету є валюта України у будь-якому вираженні, а для Закону - це іноземнавалюта теж у будь якому вигляді, але в цих документах ці вигляди спільні,тобто «платіжні документи, цінні папери».

Якщо зробити аналіз поняття «іноземна валюта» в Законі «Про ЗЕД» та
Декреті, то можна зрозуміти, що взагалі формулювання терміну схожі, тобто ітам і там присутні у визначенні «грошові знаки (банкноти, монети, білетидержавної скарбниці), платіжні документи », але в Законі« Про ЗЕД »цеплатіжні документи у грошових одиницях іноземних держав та міжнароднихрозрахункових одиницях, а у декреті - це платіжні документи у іноземнійвалюті або монетарних металах. Абзац 5 частини 1 статті 1 Декрету (9)визначає, що іноземна валюта це також монетарні метали - золото та металиірідієвої-платінової групи у будь-якому вигляді, але не промислові та художнівироби, а також їх лом, чого у визначенні терміну «іноземна валюта» Закону
«Про ЗЕД" немає.

Щодо органів, що регулюють відношення в сфері валютного контролю Декретзазначає, що головним державним органом в сфері валютного регулювання є
Національний банк України (далі - НБУ). Згідно зі статтею 13 Декрету (10)
НБУ здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій натериторії України, забезпечує виконання уповноваженими банками, тобтобанками, які здобули право на здійснення операцій з валютними цінностями натеріторії України та за її межами шляхом отримання ліцензій, які видає НБУ,своїх функцій по здійсненню валютного контролю згідно цього Декрету таінших актів валютного законодавства України. Ця стаття також визначає щедекілька державних органів влади, які виконують функції державного контролюза виконанням вішевказаніх актів усіма суб'єктами валютних відносин на всіхрівнях. Як було зазначено вище уповноважені банки, які отримали ліцензію
НБУ здійснюють контроль валютних операцій між резидентами та нерезидентами
України через ці банки.

Компетенція державних органів в сфері валютного регулюваннярозподіляється таким чином.

Державна податкова інспекція України здійснює фінансовий контрольвалютних операцій між резидентами та нерезидентами на теріторії України.

Міністерство зв'язку України здійснює виконання поштових переказів тапересілок валютних цінностей.

Державний митний комітет здійснює контроль за виконанням правилпереміщення валютних цінностей через державний кордон України.

На наш погляд це розосереджених контрольних функцій в галузірегулювання валютних відносин між різними державними органами влади несприяє укріпленню і без того хиткою стану нашої національної валюти. Проце яскраво свідчать чисельні факти незаконного переказів та пересілоквалютних цінностей за кордони України, приховування незаконно, а такожзаконно зароблених валютних коштів від обов'язкового продажу, а такожобов'язкового декларування, наприклад, при перетинанні державного кордону
України, проведення незаконних валютних операцій, зв'язаних з тіньовимобігом валютних коштів всупереч вимогам діючого валютного законодавства.
Автор вважає, що було б значно простіше і ефективніше створити (наприкладна базі НБУ) єдиний державний орган, який би безпосередньо здійснювавфункції валютного контролю і валютного регулювання, а також координував бидії інших державних органів у цій сфері, інших господарюючих суб'єктів,кредитно-фінансових установ незалежно від форми власності та підлеглості.

Створення подібного органа державної влади дозволить підвищитиефективність державного валютного контролю, а також персоніфікувативідповідальність державних службовців, здійснюючих контролюючі функції.

Крім вищезазначених функцій в сфері валютного регулювання НБУвстановлює валютний (обмінний) курс на підставі результатів торгівлівалютними цінностями на міжбанковському валютному ринку України.

Крім того НБУ міг встановлювати інші засоби визначення курсів валютнихцінностей, виражених у розрахункових одиницях, а також у неконвертованіхіноземних валютах, тобто валютах, які не котируються і не встановлюються
НБУ.

Таким чином, була здійснена спроба встановлення ринкового (плаваючого)курсу українського карбованця по відношенню до іноземних валют. Данийвалютний режим діяв з квітня по липень 1993 року і спрямувався на подальшулібералізацію валютного ринку, жорсткі параметри якого були започатковані
Указом Президента України від 5 лютого 1992 року (11). Згідно з Указом, щовизначав систему обігу іноземної валюти, були введені досить податки наекспортерів, встановлювалась вимога обов'язкового здавання (продажу) усієївалютної виручки. Таким чином, НБУ встановлював офіційні обмінні курсикарбованця по відношенню до російського рубля та долара Сполучених Штатів
Америки, а рівні обмінного курсу для банківської системи встановлювалисьокремо на міжбанківському валютному ринку. Це призвело до множеностівалютних курсів і, як наслідок, до відпливу КпАПіталів за межі України.
Слабкою реакцією на негативний розвиток подій було зниження у вересні 1992року рівня обов'язкового продажу валютної виручки суб'єктів ЗЕД від 100відсотків до 50.

З 1994 року розпочався новий етап розвитку валютного законодавства в
Україні. Суть його полягає з одного боку у подальшій лібералізаціївалютного ринку, встановленні єдиного обмінного курсу для готівковихрозрахунків, а з іншого боку у підготовці передумов для введення гривні.

23 вересня 1994 року Верховною Радою України був прийнятий Закон «Пропорядок здійснення розрахунків в іноземній валюті »(12). В ньомузаконодавці визначали строки зарахування валютної виручки на валютнірахунки в уповноважених банках, а також розміри пені в разі порушення цихтермінів. Також цей закон визнавав таким, що втратив чинність Декрет
Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 17-93 «Про порядокздійснення розрахунків в іноземній валюті »(13).

Указом Президента України від 18 червня 1994 року № 319/94« Проневідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, щонезаконно знаходяться за її межами »(14) встановлювались обов'язковедекларування усіма суб'єктами підприємницької діяльності України, незалежновід форм власності наявність (або відсутність) з визначенням сум усіхналежних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, в томучислі одержаних у результаті здійснення підприємницької діяльності замежами України. Також цим Указом Президент зобов'язав усіх суб'єктівпідприємницької діяльності України подати Головній державній податковійінспекції України декларацію щодо сум на їх рахунках в іноземних банках.
Декларування має бути щоквартальним.

Постановою НБУ від 24 жовтня 1994 року «Про уніфікацію курсу карбованцядо іноземних валют та лібералізацію валютного ринку України »(15) булопроголошено, що офіційний курс визначається на підставі результатів торгівна міжбанківській валютній біржі України (далі - МВБУ).

Власне сама МВБУ була створена на підставі Постанови Правління НБУ від
8 травня 1993 року № 50. МВБУ була створена, як постійно діючий центр попроведенню на території України операцій з купівлі-продажу іноземної валютиуповноваженими комерційними банками, цінних паперів, а також як центр попідготовці пропозицій Правлінню НБУ про встановлення єдиного валютногокурсу, діючого в Україні.

Досягнення фінансової стабілізації в 1996 році, в тому числі шляхомздійснення відповідного валютного регулювання, дозволило у вересні цього жроку здійснити грошову реформу. У зв'язку з цим НБУ запровадив валютнерегулювання під час проведення грошової реформи: було встановлено офіційнийобмінний курс, збережено, також, існуючий порядок обов'язкового 50 --відсоткового продажу валютної виручки резидентів та нерезидентів завиключенням витрат, пов'язаних із службовим відрядженням за кордон.

В цей період постановою Правління НБУ № 13-135/1556-5528 від 18вересня 1996 року був тимчасово встановлений «Порядок використання готівкоюіноземної валюти »(16).

Згідно цього порядку іноземна валюта як зас?? б платежу на території
України мала використовуватись лише у встановлених у цьому положеннівипадках. Наприклад для сплати зборів митних, дорожніх, продажтранспортних квитків, путівок, продажу пальним матеріалів, сплати готельнихпослуг. Перелік цих випадків вичерпаний.

На наш погляд після 1996 року особливо важливих документів в сферівалютного регулювання не приймалося. У 1997-1998 роках законодавці лишезмінювали та доповнювали ті документи які прийняли раніше, тобто практичнонічого нового в цей період в діючому валютному законодавстві нами непростежувалось.
I. 2 Аналіз юридичної відповідальності по діючому законодавству в сферівалютного регулювання.

діючим законодавством порушення порядку обігу валюти на території
України передбачено декілька різновидів відповідальності.

Серед них на нашу думку найбільш жорстка та менш ефективна єкримінальна відповідальність. Карний Кодекс України (далі - КК) передбачаєкримінальну відповідальність за порушення правил про валютні операції
(стаття 80 КК) (17) та за приховування валютної виручки (стаття 801 КК)
(18). Ці статті мають багато як спільних так і різних рис. Спільне в нихте, що вони стоять на охороні законодавчовстановленого порядку обігу валютина території України, але охороняють вони різні об'єкти. Наприклад,безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого статтею 80 КК є кредитно -фінансова система України у сфері законних операцій з валютними цінностями,а безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого статтею 801 КК --встановлений порядок встановлений порядок відкриття та використання замежами України валютних рахунків.

Предметом злочину, передбаченого ст.80 КК - є валютні цінності, яківказані у абзацах 3, 4, 5 пункту 1 статті 1 вищевказаного Декрету «Просистему валютного регулювання та валютного контролю », тобто це:

-« іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів,казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законнимплатіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а такожвилучені з обігу, або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміновіна грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницяхіноземних держав і міжнародних розрахункових одиницях, що перебувають нарахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установза межами України;

- платіжні документи та інші цінні папери, виражені у іноземній валютіабо монетарних металах;

- монетарні метали - золото та метали ірідієво-платінової групи в будь -якому стані, за винятком ювелірних, промислових і побутових виробів з цихметалів; брухту цих металів »(19).

В статті 80 КК названо п'ять видів незаконних валютних операцій:
1) купування; 2) продаж; 3) обмін; 4) використання валютних цінностей якзасобів платежу, або 5) застави. Зазначений в статті 80 КК перелік валютнихоперацій є вичерпним, та розширеному тлумаченню не підлягає (20). Тобто, цеозначає, що усі інші різновиди валютних операцій, наприклад, розмін,дарування, заповіт валютних цінностей не утворюють складу злочину,передбаченого ст. 80 КК.

Під скуповування слід розуміти - одноразове або багаторазове оплатнепридбання таких цінностей.

Обмін валютних цінностей - це відчуження одної валютної цінності взамінна іншу.

Продаж валютних цінностей - це відчуження це відчуження таких цінностейза певну винагороду. Скуповування та перепродаж валютних цінностей створюєспекуляцію ними, що охоплюється статтею 80 КК.

Використання валютних цінностей, як засобу платежу або як застави - цеплата валютою за товар або послуги чи передача або переказ валютнихцінностей в рахунок боргу (щодо першого випадку), або віддача такихцінностей для забезпечення обов'язку за отримання позики.

Треба мати на увазі, що порушення правил про валютні операціївизнається злочином при обов'язковій умові, якщо таке порушення буловчинено протягом року після накладення адміністративного стягнення за будь -яке із названих порушень. Злочин буде і в разі, якщо порушення правил провалютні операції було вчинено у значних або великих розмірах, тобто,відповідно 20 або 100 мінімальних розмірів заробітної плати. ВУ цихвипадках до притягнення до кримінальної відповідальності адміністративнапреюдіція не вимагається.

кваліфікуючи ознаки статті 80 КК (21) вчинення злочину:

1) організованою групою;

2) особою раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею;

3) у великих розмірах;

Автор розкриє нижче.

Дії, передбачені частиною 1 статті 80 КК (22) караються позбавленнямволі на строк до п'яти років з конфіскацією валютних цінностей, абовиправними роботами строком до двох років, або штрафом до ста мінімальнихрозмірів заробітної плати з конфіскацією валютних цінностей.

Щодо дій передбачених частиною 2 статті 80 КК (23), то вони караютьсяпозбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна івалютних цінностей.

Щодо статті 801, вона передбачає кримінальну відповідальність завідкриття за межами України валютних рахунків підприємств, установ,організацій або приватних осіб (24).

Як було зазначено вище, безпосереднім об'єктом даного злочину євстановлений порядок відкриття або використання за межами України рахунківв іноземних банках. Відкриття валютних рахунків в іноземній валютірегулюється «Положенням про порядок надання індивідуальних ліцензій навідкриття резидентами в іноземних банках »котре було затверджено постановоюправління НБУ від 29.12.95 № 328 (25). Згідно цього положення індивідуальналіцензія на право відкриття та використання рахунків в іноземних банках,надані НБУ суб'єктам господарської діяльності України чинні тільки протягомодного року з дня підписання ліцензії. Такі ліцензії можуть бутипродовжені шляхом реєстрації. В Положенні говориться, що наданаіндивідуальна ліцензія надає резиденту України виконувати тільки ті валютніоперації, які передбачені умовами ліцензії, та з врахуванням вимог чинногозаконодавства України (п. 6) (26). Усі надходження на користь резидентів,що зараховуються на валютні рахунки резидентів в іноземних банках,відкритих відповідно до індивідуальної ліцензії, підлягають використаннювиключно в порядку, встановленому Національним банком (п. 11) (27).

Предметом злочину є валютні рахунки, тобто рахунки в іноземній валюті,відкриті за межами України. Це: 1) валютні рахунки підприємств, установ,організацій, котрі діють на території України і не займаютьсяпідприємницькою діяльністю. Це підприємства, установи, організації,діяльність котрих повністю фінансуються державою, різні неприбутковіорганізації, благодійні фонди тощо; 2) валютні рахунки суб'єктівпідприємницької діяльності - фізичних осіб, котрі займаютьсяпідприємницькою діяльністю, без утворення юридичної особи, та юридичнихосіб усіх форм власності, котрі займаються підприємницькою діяльністю тамета яких отримання прибутку (28).

Предметом даного злочину може бути і валютна виручка, тобто виручка віноземній валюті, отримана резидентами України як на зовнішньому, так і навнутрішньому ринку за товари (роботи, послуги) (29).

Щодо адміністративної відповідальності в сфері валютного регулювання,то вона передбачена статтею 162 Кодексу України про адміністративнихпорушеннях (30). Автор вважає, що це більш гуманний вид відповідальності навідміну від кримінальної, тому що вона передбачає інше застосування допорушників валютного законодавства фінансових санкцій і має преюдіціонарну,тобто превінівну функцію. Згідно із статтею 162 Кодексу адміністративнавідповідальність інкримінується за ті самі дії, котрі вказані у частині 1статті 80 КК, тобто за незаконні скуповування, продаж, обмін тавикористання валютних цінностей як засіб платежу або застави.

вчинені у незначних розмірах, тобто не більше 18 неоподаткованихподатком мінімумів доходів громадян в редакції Закону України від 7 лютого
1997 р. (ВВС № 14, 97). Тут є розбіжність із Кримінальним Кодексом Україниу вирішенні перераховування розмірів. У КпАПі розміри перераховуваннянеоподаткованих мінімумах прибутків громадян, а у КК - у мінімальнихрозмірах заробітної платні. Ми вважаємо, що в умовах сьогоднішньогоекономічного становища та гіперінфляції більш правильним будеперераховування розмірів валютних цінностей у неоподаткованих мінімумахприбутків громадян.

Дії, що вказані в частині 1 статті 162 КпАП караються штрафом у розмірідо 50 мінімальних розмірів заробітної плати з конфіскацією валютнихцінностей.

II. Відповідальність за порушення валютного законодавства.

II.1 Характеристика кримінальної відповідальності.

Відповідальність за незаконні скуповування, продаж, обмін, використаннявалютних цінностей як засобу платежу або як застави.

За порушення правил про валютні операції передбачена адміністративна
(ст. 152 Кодексу про адміністративні порушення) (далі - КпАП) такримінальна (ст.80 КК) відповідальність. Об'єктивна сторона якадміністративного правопорушення, так і злочину у зазначених статтяхвикладена однаково: "Незаконні скуповупання, продаж, обмін, використаннявалютних цінностей як засобу платежу або як застави ". Розмежування міжадміністративним проступком і злочином проводиться за чітко визначеноюзаконом формальною ознакою - вартістю предмета незаконної валютноїоперації: якщо вартість предмета не перевищує двадцяти мінімальних розмірівзаробітної плати, то дії вважаються вчиненими у незначних розмірах ітягнуть адміністративну відповідальність за ст. 162 КпАП; якщо вартістьпредмета незаконної валютної операції перевищує двадцять мінімальнихрозмірів заробітної плати, то така операція, згідно з приміткою до ст. 80
КК, визнається вчиненою у значному розмірі і тягне кримінальнувідповідальність за ст. 80 КК. Крім того, ст. 80 КК передбачено, щозлочином є також вчинення вказаних в диспозиції ст. 80 КК дій протягом рокупісля накладення адміністративного стягнення за такі самі правопорушення.

На відміну від ст. 801 КК, в ст. 80 КК, об'єктивні ознаки складузлочину законодавцем визначені досить чітко і однозначно, оскільки в нійнаведено вичерпний перелік дій, вчинення яких є злочином. Що ж досуб'єктивних ознак, то незважаючи, що форми і вид вини в ст. 80 КК НЕзазначені, теорія кримінального права і судова практика це питаннявирішують однозначно - правопорушенням (адміністративним проступком чизлочином) визнається лише умисне вчинення дій, вказаних в ст. 162 КпАП таст. 80 КК. Об'єктивно, порушення правил про валютні операції може бутивчинене і з необережності або взагалі за відсутності вини. Наприклад,особа, купуючи іноземну валюту в пункті обміну валюти, вважає, що її діїзаконні. Але при цьому може бути незаконною діяльність самого пункту обмінувалюти. У такому разі особа, яка купує іноземну валюту, не усвідомлює, щоїї дії незаконні, і законом на неї не покладається обов'язок передбачати чипереконувати в законності діяльності пункту обміну валюти (пересвідчитисьу наявності ліцензії тощо). Можливе і необережне відношення особи до фактунезаконності здійснюваного обміну. Наприклад, особі хтось сказав, що данийпункт обміну діє без ліцензії, але особа нехтує цим попередженням,вважаючи, що коли пункт з відповідною назвою працює, то й право на обмінвалюти він має.

Кримінальна та адміністративна відповідальність передбачена занезаконні скуповування, продаж, обмін, використання валютних цінностей якзасобу платежу або як застави, тобто перелічені дії щодо валютних цінностейможуть бути і законними, і незаконними. Тому головне завдання - цевирішення питання, які з перелічених дій та за яких умов визнаютьсязаконними і коли вони будуть вважатись незаконними.

Предметом валютного регулювання і валютного контролю, а отже іпредметом правопорушень, відповідальність за які передбачена ст. 162 КпАПта ст. 80 КК, є валютні цінності. Перелік валютних цінностей дається в ст.
1 Декрету "Про систему валютного регулювання валютного контролю" (31). Слідкеруватися переліком валютних цінностей, який дається в ст. 1 Декрету КМ
"Про систему валютного регулювання і валютного контролю", оскільки, по -перше, цим Законом безпосередньо регулюються правила здійснення операцій звалютними цінностями на території України, по-друге, названий Декрет єостаннім за часом прийняття, і, по-третє, в диспозиції ч. 1 ст. 80 КК таст. 162 КпАП відтворений текст п. 1 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів "Просистему валютного регулювання і валютного контролю ". Тому, очевидно,неточною є думка окремих вчених, які вважають, що до валютних цінностей якпредмету правопорушення за ст. 80 КК та ст. 162 КпАП відноситься і природнедорогоцінне каміння в сирому і оброблення вигляді, за винятком ювелірнихта інших побутових виробів із нього, а також лому таких виробів

Терміни "валюта України" та "Іноземна валюта" в декреті "Про системувалютного регулювання і валютного "контролю" вживаються у двох значеннях:
1) для позначення власне валюти. України та іноземної валюти як грошовихзнаків, які є платіжними засобами на території, відповідно України та іншихдержав; 2) як родові поняття, якими охоплюються не тільки власне валюта, ай платіжні документи та інші цінні папери, виражені, відповідно у валюті
України чи іноземній валюті, тобто вартість (ціна) яких виражена
(визначена) у відповідній валюті. При цьому коло предметів, що входять дородового поняття "іноземна валюта", більш широке, ніж коло предметів, щовходять до родового поняття "валюта України": до "іноземної валюти"віднесені Декретом також монетарні метали та цінні папери, виражені віноземній валюті або монетарних металах. Очевидно, це зумовлене тим, що начас прийняття Декрету грошових знаків України у вигляді монет, виготовленихіз золота чи металів ірідієво-платінової групи, не існувало і їх введення вобіг не передбачалось.

При вирішенні питання про відповідальність за порушення правил провалютні операції необхідно виходити з того, що Декретом "Про системувалютного регулювання і валютного контролю "встановлений і регулюєтьсярежиму здійснення валютних операцій на території України, тобто здійсненняза межами України будь-яких дій щодо валютних цінностей, які визнаютьсянезаконними за ст. 162 КпАП чи ст. 80 КК, відповідальності за цими статтямине тягне.

Крім того, для здійснення валютних операцій Декретом передбачено режимліцензування - одержання від Національного банку України ліцензій
(генеральних чи індивідуальних) на здійснення окремих валютних операцій.
Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим кредитно -фінансовим установам України на здійснення валютних операцій, що непотребують індивідуальної ліцензії. Індивідуальні ліцензії видаютьсярезидентам І нерезидентам на здійснення разових валютних операцій,перелічених у п. 4 ст. 5 Декрету (32). а) вивезення, переказування і пересилання за межі України валютнихцінностей, за винятком: вивезення, переказування і пересилання за межі
України фізичними особами - резидентами іноземної валюти на суму, щовизначається Національним банком України; вивезення, переказування Іпересилання за межі України фізичними особами - резидентами і нерезидентами
Іноземної валюти, яка була раніше ввезена ними в Україну на законнихпідставах; платежів у іноземній валюті, що здійснюються резидентами за межі
України на виконання зобов'язань у цій валюті перед нерезидентами щодооплати продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та іншихмайнових прав, за винятком оплати валютних цінностей; платежів у іноземнійвалюті за межі України у вигляді процентів за кредити, доходу (прибутку)від Іноземних інвестицій; вивезення за межі України іноземної інвестиції віноземній валюті, раніше здійсненої на території України, в разі припинення
Інвестиційної діяльності; б) ввезення, переказування, пересилання в Україну валюти України, завинятком раніше вівезеної, переказаної чи пересланої за кордон на законнихпідставах; в) надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщотерміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі; г) використання іноземної валюти на території України як засобу платежуабо як застави. д) розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами
України, за винятком вказаних у декреті випадків; е) здійснення інвестицій за кордон, у тому числі шляхом придбанняцінних паперів, за винятком цінних паперів або інших корпоративних прав,отриманих фізичними особами - резидентами як дарунок або у спадщину.

У п. 5 ст. 5 Декрету мі?? тіться важливе положення про те, що одержанняіндивідуальної ліцензії однією Із сторін валютної операції означає такождозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка маєвідношення до такої операції, якщо інше не передбачено умовамиліцензії індивідуальної (33). Здійснення будь-якої із перелічених у п. 4 ст.
5 Декрету валютних операцій без індивідуальної ліцензії тягне згідно з п. 2ст. 16 Декрету застосування фінансових санкцій - відповідальність у виглядіштрафу в сумі, еквівалентній сумі зазначених валютних цінностей,перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку надень здійснення таких операцій. Крім фінансової санкції, винна особа можебути притягнена до адміністративної чи кримінальної відповідальності занаявності в її діях ознак відповідного правопорушення (34).

Виходячи з положень Декрету напрошується висновок, що дозволяєтьсяздійснювати будь-які інші валютні операції, на які не потрібно одержуватиіндивідуальну ліцензію, але такий висновок буде неправильним. У декретіміститься ще низку положень щодо здійснення валютних операцій:

1) резиденти і нерезиденти - фізичні особи мають право продаватиіноземну валюту уповноваженим банкам та іншим кредитно-фінансовимустановам, які одержали ліцензію Національного банку, або за їхпосередництвом - іншим фізичним особам - резидентам (п. 3 ст. 6
Декрету) (+35);

2) фізичні особи - резиденти мають право купувати іноземну валюту вуповноважених банках та інших кредитно-фінансових установах, що одержалиліцензію Національного банку, або за їх посередництвом - у інших фізичнихосіб - резидентів і нерезидентів (п. 4 ст. 6 Декрету) (36);

3) уповноважені банки та інші кредитно-фінансові установи, що одержалиліцензію Національного банку, мають право від свого Імені І за свій рахуноккупувати іноземну валюту готівкою у фізичних осіб - резидентів інерезидентів, а також продавати її фізичним особам - резидентам (підпункт
"б" п. 2 ст. 6 Декрету) (37). Крім того, підпунктом "а" п. 2 ст. 6 Декретупередбачено, що уповноважені банки та інші кредитно-фінансові установи, щоодержали ліцензію Національного банку, від свого імені купують і продаютьіноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученням іза рахунок резидентів і нерезидентів, тобто Іноземну валюту у безготівковійформі (38). Таким чином, випливають такі висновки:

1) резиденти мають право продавати і купувати іноземну валюту як убезготівковій формі, так і готівкою;

2) нерезиденти мають право продавати іноземну готівкову І вбезготівковій формі валюту;

3) нерезиденти мають право купувати іноземну валюту в безготівковійформі і не мають права купувати іноземну валюту готівкою, навіть вуповноважених банках чи інших кредитно-фінансових установах.

Проте необхідно врахувати, що Декретом "Про систему валютногорегулювання і валютного контролю ", який має силу закону, визначаються режимздійснення валютних операцій та загальні принципи валютного регулювання.
Нормативна ж база валютного регулювання вк

     
 
     
Реферат Банк
 
Рефераты
 
Бесплатные рефераты
 

 

 

 

 

 

 

 
 
 
  Все права защищены. Українські реферати для кожного учня !