Українські реферати:
 
Бесплатные рефераты
 

 

 

 

 

 

     
 
Господарський договір
     

 

Господарське право

1. Правова основа, поняття та особливі ознаки господарського договору

Право України регулює майнові господарські та інші відносини господарськихсуб'єктів з їх контрагентами завдяки застосуванню двох основних нормативно -правових категорій: договір та господарський договір. Це майнові договори.
Перша категорія - майновий договір - є загальною. Законодавче майновідоговори усіх видів врегульовано Цивільним кодексом (ст. 151-160).
У господарському праві категорія договір використовується у загальному іспеціальному значеннях. Договір, який регулює ст.153 Цивільного кодексу, угосподарському праві означає будь-яку майнову угоду між двома або більшесуб'єктами господарського права. Але з точки зору статутної діяльностігосподарського суб'єкта майнові договори є різні. Наприклад, договірпоставки підприємством продукції чи договір підряду на капітальнебудівництво, з одного боку; договір купівлі-продажу підприємством меблів для офісу, канцелярськихтоварів і т.ін. - З іншого. Ці договори різні, оскільки одні регулюютьосновну статутну діяльність господарюючих суб'єктів, інші - обслуговуючий.
Тому законодавець визначає і регулює договори про основну господарськудіяльність суб'єктів окремою юридичною категорією - категорієюгосподарського договору.
Термін господарський договір у право України введено Арбітражнимпроцесуальним кодексом України, який регулює порядок розгляду і вирішеннягосподарських спорів, тобто спорів між підприємствами, установами таорганізаціями, які виникають при укладанні та виконанні господарськихдоговорів (ст.1 АПК).
Отже, категорії договір і господарський договір співвідносяться якзагальне і особливе. Як особлива категорія господарського законодавства іправа України, господарський договір має певну правову основу.
Господарські договори в Україні (за відсутності Господарського або
Торгового кодексів) регулюються: а) загальними статтями Цивільного кодексупро зобов'язання, договір, зобов'язання, що випливають з договорів; б)спеціальними статтями Цивільного кодексу про майнові відносини міжсуб'єктами (підприємствами, установами, організаціями). Це, зокрема,відносини: по поставках продукції (товарів); по закупкахсільськогосподарської продукції у товаровиробників; по капітальномубудівництву; по перевезеннях вантажів та ін.
Крім того, дані договори регулюються загальними законами про господарюючихсуб'єктів. Зокрема, згідно зі статтею 21 Закону «Про підприємства в
Україні »господарські відносини (а це-предмет господарського договору)підприємства з іншими підприємствами і організаціями в усіх сферахгосподарської діяльності здійснюються на основі договорів. У даному разійдеться про господарські договори. Господарські договори регулюються такожзаконами України про окремі види господарської діяльності: інвестиційну,транспортну, зовнішньоекономічну тощо.
Значну групу складають нормативні акти колишнього Союзу РСР, які регулюютьті господарські договори, які повністю або частково не врегульованізаконодавством України. Зокрема, це договори поставки продукції виробничо -технічного призначення та товарів народного споживання; договори перевезення вантажів залізничним, морським і внутрішнім воднимтранспортом; частково-підрядні відносини в капітальному будівництві.
Арбітражний процесуальний кодекс України визначає загальний порядокврегулювання розбіжностей, що виникають при укладанні господарськихдоговорів (ст.10) та при їх зміні і розірванні (ст. 11), а також регулюєпроцесуальні відносини щодо порушення позовного провадження з господарськихспорів та їх вирішення.
Отже, у визначенні поняття господарського договору слід враховувати ізагальні ознаки категорії майнового договору, і особливі його ознаки,відображені у господарському законодавстві.
Із загальноправової точки зору господарський договір являє собоюгосподарське правовідношення між двома або більше суб'єктами, змістом якого є їх договірні майнові зобов'язання діяти певнимчином: передати і прийняти майно, виконати роботу, надати послуги і т.ін.
Господарський договір - це регулятор конкретних (одиничних) господарських? рській договір у цьому разі є функціональним правовим засобомреалізації державного замовлення;
- правового інструмента (засобу) децентралізованого плануваннягосподарської діяльності. Детально ця функція врегульована статтею 20
«Планування діяльності підприємства» Закону «Про підприємства в Україні».
Вона полягає в тому, що "
- юридичними актами планування діяльності підприємств б їх плани:виробничого і соціального розвитку (затверджуються як локальні правовіакти) Плани на перспективу розробляються підприємствами, виходячи і попитуна продукцію, роботи, послуги
- попит визначається двома правовими формами державним замовленням тагосподарськими договорами, які підприємства укладають із споживачами тапостачальниками матеріально-технічних ресурсів.
Таким чином, істотні умови господарських договорів є обов'язковоюекономічною інформацією для складання планів підприємств

4. Форма господарського договору

Щодо господарського договору діє загальне правило, за яким він має бутиукладений у письмовій формі Це правило встановлене статтею 44 Цивільногокодексу, яка називається «Письмові угоди» Закон вимагає щоб господарськідоговори укладалися письмово і були підписані уповноваженими особами.
Разом з тим стаття 154 Цивільного кодексу дає змогу сторонам обирати певнуписьмову форму господарського договору Зокрема, такі господарські договори,як договір поставки. міни. купівлі-продажу, можуть укладатися у форміодного письмового документа, що підписується сторонами Це так звана повнаписьмова форма. Крім того, договірні відносини між сторонами можуть бутивстановлені у так званій скороченій письмовій формі - шляхом обмінулистами, телетайпограмами, радіограмамі, телеграмами і т ін письмовоюформою договору поставки визнається також замовлення покупця, прийняте довиконання Мається на увазі, що поставка продукції, яка не розподіляється уцентралізованому порядку, здійснюється безпосередньо за замовленнямипокупців, які не відхилені постачальниками протягом 20 днів після їходержання, якщо в зазначених замовленнях (дані щодо кількості, розгорнутоїноменклатури якості продукції, строків поставки, ціни, інших необхідних дляздійснення поставки даних.
Стосовно окремих видів договірних господарських відносин (наприклад,підрядних та субпідрядних) договірна документація є типовою. Так, 4 грудня
1991 р. Держбудом України затверджено типовий «Контракт», на підставі якогосторонами розробляється, як правило, повна письмова форма договору.
При укладанні ряду господарських договорів застосовуються НЕ довільні, ауніфіковані (стандартні) форми договірних документів, щодо яких діютьспеціальні правила їх складання і які мають точно визначені офіційні назви.
Зокрема, це стосується форми договорів перевезення_ванхажів.
Так, згідно із статтею 38 Статуту залізниць Союзу РСР та Правиламизаповнення накладної і комплекту перевізних документів формою договоруперевезення вантажів залізничним транспортом є комплект перевізнихдокументів: накладна встановленої форми, дорожна відомість, корінецьдорожної відомості, квитанція на приймання вантажу.
Виконання повітряних перевезень вантажу здійснюється на підставі договоруповітряного перевезення. Форми документів, які посвідчують цей договір, таправила їх застосування затверджує Міністерство транспорту України.
Аналогічно регулюють форму договору перевезення вантажів й іншітранспортні статути і кодекси.
На автомобільному транспорті формою договору є товарно-транспортнанакладна, на внутрішньому водному - накладна. На морському транспортінакладною оформляються «малокаботажні» перевезення вантажів. Для іншихдоговорів морських перевезень вантажів застосовується така форма, якконосамент.
Недотримання встановленої законом форми господарського договору не тягнеза собою його недійсності, якщо інше не передбачено законодавством.

5. Порядок укладання господарських договорів

Укладання господарського договору - це зустрічні договірно-процедурні діїдвох або більше господарюючих суб'єктів щодо вироблення умов договору, яківідповідають їх реальним намірам та економічним інтересам, а також юридичнеоформлення договору (надання цим умовам певної форми) як правового акту.
Особливістю господарських договорів є те, що при їх укладаннізастосовуються певні техніко-юридичні процедури, тобто порядок висловленняпропозиції укласти договір (оферти) та прийняття її (акцепту) значною міроюформалізований. "Законодавством України (ст. 153-158 Цивільного кодексу)встановлено загальний порядок укладання будь-яких цивільних договорів
(незалежно від їх видів), який стосовно господарських договорів діє тоді,коли сторони вільно укладають господарські договори: на біржових торгах,ярмарках, аукціонах тощо. При цьому пропозиція укласти договір має бутичітко висловленою і виражати справжній намір господарюючого суб'єктавступити в договір. Пропозиція вважається достатньо визначеною, коли в нійзазначені всі істотні умови договору або порядок їх визначення.
Договір визнається укладеним, якщо, між сторонами досягнуто згоди щодойого істоти (тобто тих, які визнані такими за законом або необхіднідля договорів даного виду), а також всіх умов, щодо яких за заявою однієї зсторін повинно бути досягнуто згоди. Коли пропозицію укласти договірзроблено з зазначенням строку для відповіді, договір вважається укладеним,якщо особа, яка зробила пропозицію, одержала від іншої сторони відповідьпро прийняття пропозиції протягом цього строку.
Другою особливістю укладання господарських договорів є Доарбітражневрегулювання розбіжностей, що виникають при цьому. Такі розбіжності міжпідприємствами, організаціями розглядаються керівниками чи заступникамикерівників підприємств та організацій або за їх уповноваженням іншимиособами.
При наявності заперечень щодо умов договору підприємство чи організація,які одержали проект договору, складають протокол розбіжностей, про щоробиться застереження в договорі, та в 20-денний строк надсилають іншійстороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Підприємство, організація, які одержали протокол розбіжностей, зобов'язаніпротягом 20 днів розглянути його, вжити заходів до врегулюваннярозбіжностей з другою стороною, включити до договору всі прийнятіпропозиції, а ті розбіжності, що залишились Неврегульованими, передати вцей же строк на вирішення арбітражного суду.
Описаний порядок доарбітражного врегулювання розбіжностей, що виникаютьпри укладанні господарських договорів, визначений статтею 10 Арбітражногопроцесуального кодексу України. Він є загальним і підлягає додержаннюсторонами, якщо інший (спеціальний) порядок не встановлено діючим натериторії України законодавством, яке регулює конкретний вид господарськихвідносин (ст.5 АПК України).
Отже, третьою особливістю укладання господарських договорів є те, щозаконодавство передбачає спеціальні порядки укладання господарськихдоговорів окремих видів. Суть їх полягає в тому, що форми, строки укладаннятаких договорів та ін. регулюються нормами кодексів, статутів, правил таположень про конкретні види господарських договорів.

6. Виконання господарських договорів

Загальні принципи і умови виконання договорів, у тому числі господарських,врегульовані розділом 15 «Виконання зобов'язань» Цивільного кодексу (ст.
161-177). Щодо господарських договорів діють і спеціальні умови виконання,передбачені нормативними актами про окремі види договорів.
На господарські договори поширюються такі інститути і категорії загальногозобов'язально права, як загальні умови виконання зобов'язань (ст.161 ЦК),забезпечення виконання зобов'язань (ст. 178-196 ЦК), відповідальність запорушення зобов'язань (ст. 203-215 ЦК), умови про строк (ст. 165, 166 ЦК)та місце виконання зобов'язань (ст.167 ЦК) тощо. Особливість виконаннягосподарських договорів полягає лише в тому, що дані категорії та інститутизначною мірою деталізуються ще й господарським законодавством про окремівиди договорів.
Принципи виконання господарських договорів. Ці принципи єзагальнодоговірнімі (ст.161 ЦК). Коротко їх суть можна визначити формулою:
«Виконання господарських договорів має бути чітким і точним».
Основним принципом є принцип належного виконання господарського договору.
Це, зокрема, означає виконання його належним суб'єктом (боржником)відповідно до пред мета виконання, визначеного у договорі, у належному місці, відповіднимспособом і т.ін.
З цього основного принципу випливає другий принцип - реального виконаннягосподарського договору. Він закріплений у статті 208 Цивільного кодексу,згідно з якою зобов'язання повинно бути виконано в натурі. Це означає, щоборжник має вчиняти дії, які передбачені господарським договором, а саме:передати майно, виконати роботу, надати послугу тощо. Замінювати ці діїіншими можна лише за згодою кредитора, але це вже буде інший договір.
Невиконання господарського договору реально, в натурі, породжує правокредитора вимагати цього примусово (зокрема, вимагати відібрання майна --об'єкта договору майнового найму - і передачі його кредитору).
З принципу належного виконання випливає і третій принцип - виконаннягосподарського договору в установлений строк. Щодо всіх господарськихдоговорів строк є, як правило, їх істотною умовою. Тому порядок включенняцієї умови в договір досить детально регулюється господарськимзаконодавством (наприклад. Положенням про поставки продукції виробничо -технічного призначення та Положенням про поставки товарів народногоспоживання - щодо відносин поставки).
Наступний принцип виконання господарських договорів відповідністьвиконання вказівкам закону. Категорію вказівки закону слід тлумачитирозшірювальне, а не буквально. По-перше, це вказівки закону в прямомурозумінні: господарські договори повинні виконуватися у відповідності зстаттями 20,21,22,24 та іншими Закону «Про підприємства в Україні»,правилами Цивільного кодексу та інших законодавчих актів. По-друге,вказівками закону у даному разі є норми положень про поставки, транспортнихстатутів, відповідних правил перевезення вантажів, прийнятих згідно з ними,тощо. По-третє, це і норми відомчих нормативних актів: положень,інструкцій, наказів, нормативно-технічних документів. Щодо так званихпланованих договорів діє принцип виконання їх відповідно до актівпланування.
Господарські договори, щодо яких не існує будь-яких «вказівок»,виконуються «відповідно до вимог, що звичайно ставляться» (ст.161 ЦК).

Але більш детальніше я розгляну зовнішньоекономічні договори на розглядіяких я зупинюсь в наступній частини своєї роботи. Та використаю примірнийдоговір.

Зовнішньоекономічні ДОГОВОРИ

§ 1. Визначення поняття зовнішньоекономічної діяльності

Включення України в міжнародні ринкові відносини пов'язане дедалі ширшимзастосуванням у господарській діяльності українських підприємств договорівз іноземними фірмами і компаніями.
Ст. 4 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» відносить дозовнішньоекономічної діяльності експорт та імпорт товарів капіталів таробочої сили, надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності Українипослуг іноземним суб'єктам господарської діяльності, в тому числівиробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних,маркетингових, експортних, посередницьких брокерських, агентських,консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних,туристичних, наукову, науково-технічну, науково-виробничу, виробничу,навчальну та інші види кооперації з іноземними суб'єктами господарськоїдіяльності, навчання та підготовку спеціалістів на комерційній основі,міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами, кредитні тарозрахункові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності таіноземними суб'єктами господарської діяльності, створення суб'єктамизовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних та страхових установна території України та за її межами, спільну підприємницьку діяльність міжсуб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктамигосподарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різнихвидів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільневолодіння майном як на території України, так і за її межами,підприємницьку діяльність на території України, пов'язану з наданнямліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальнихоб'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності,аналогічну діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами
України, організацію та здійснення діяльності в галузі проведення виставок,аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібнихзаходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю суб'єктівзовнішньоекономічної діяльності, організацію та здійснення оптової,консігнаційної та роздрібної торгівлі на території України, товарообмінні
(бартерні) операції та іншу діяльність, побудовану на формах зустрічноїторгівлі між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземнимисуб'єктами господарської діяльності, орендні, в тому числі лізингові,операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземнимисуб'єктами господарської діяльності, операції по придбанню продажу таобміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківськомувалютному ринку, роботи на контрактній цій основі фізичних осіб України зіноземними суб'єктами господарської діяльності як на території України, такі за її межами, роботи іноземних фізичних осіб на контрактній сплатнійоснові суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності як на території України,так і за її межами.
Тобто практично будь-які цивільно-правові відносини українських фізичнихабо юридичних осіб з іноземними фізичними або юридичними особами підпадаютьпід визначення зовнішньоекономічної діяльності.
Така діяльність здійснюється на підставі укладених між українськими таіноземними суб'єктами зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

§ 2. Поняття зовнішньоекономічного договору (контракту)

Зовнішньоекономічний договір (контракт) - матеріально оформлена угода двохабо більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземнихконтрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємнихправ та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.
Договір (контракт) укладається відповідно до Закону України «Прозовнішньоекономічну діяльність »та інших законів України з урахуваннямміжнародних договорів України.
За своєю юридичною природою зовнішньоекономічний договір є цивільно -правовою угодою, спрямованою на встановлення, зміну або припиненняцивільних. прав та обов'язків. Таким чином, на зовнішньоекономічні договори
(контракти) повною мірою розповсюджуються як норми, встановлені главою 3
ЦівК України, так і спеціальне законодавство, що регулює форму, порядокукладення та визнання Цих угод недійсними.
Ч. 2 ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»встановлено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається. Уписьмовій формі, якщо інше не встановлено законом або міжнародним договором
України.

§ 3. Недійсність зовнішньоекономічних договорів (контрактів)

Відповідно до ч. 2 ст. 45 ЦівК України для зовнішньоторговельної угодинедодержання форми безумовно тягне за собою недійсність угоди.
Під недійсністю угод у цивільному законодавстві розуміється ненастання всилу закону тих юридичних наслідків, яких сторони бажали викликати приукладенні угоди.
Ст. 48 Цивільного кодексу встановлює загальне принципове правило пронедійсність угод: «недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону».
Наявність цього загального правила дозволяє законодавця обмежитись урегулюванні окремих випадків недійсності встановленням норм, що відносятьсядо найбільш типових видів недійсних угод.
Ст. 48 ЦівК застосовується лише до тих угод, які не відповідають вимогамзакону, але недійсність їх окремо законом не встановлена. Таким чином, якщоугода підпадає під дію спеціальної норми, що передбачає її недійсність, ст.
48 не застосовується. Спеціальною нормою для визнання зовнішньоекономічноїугоди недійсною у разі недодержання форми та порядку укладення цієї угоди єст. 45 ЦівК України.
Ч. 5 ст. б Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», крімзагального правила про недійсність зовнішньоекономічних угод у випадкуневідповідності вимогам законів України, аналогічному ст. 48 ЦівК,встановлює також додаткову підставу для визнання зовнішньоекономічної угодинедійсною, а саме: невідповідність вимогам міжнародних договорів України, ізастосовується для визнання таких угод недійсними саме на цій підставі.

§ 4. Права та обов'язки сторін. Умови зовнішньоекономічного договору

Права та обов'язки сторін зовнішньоекономічної угоди визначаються правоммісця її укладання, якщо сторони не погодили інше, і відображаються вумовах договору (контракту).
До умов, які повинні бути передбачені в договорі (контракті) відносяться:
1.1. Назва, номер договору (контракту), дата та місце його укладення.
1.2. Преамбула.
У преамбулі визначається повне найменування сторін - учасниківзовнішньоекономічної операції, під якими вони офіційно зареєстровані, іззазначенням країни, скорочене визначення сторін як контрагентів
( «Продавець», «Покупець», «Замовник», «поставника» тощо) та найменуваннядокументів, якими керуються контрагенти при укладенні договору (контракту)
(статут підприємства, установчий договір тощо).
1.3. Предмет договору (контракту).
У цьому розділі визначається, який товар (роботи, послуги) один зконтрагентів зобов'язаний поставити (здійснити) іншому, із зазначеннямточного найменування, марки, сорту або кінцевого результату роботи, щовиконується.
У випадку бартерного (товарообмінного) договору (контракту) або контрактуна переробку давальницької сировини визначається також точне найменування
(марка, сорт) зустрічних поставок (або назва товару, що є кінцевою метоюпереробки давальницької сировини).
Якщо товар (робота, послуга) потребує більш детальної характеристики абономенклатура товарів (робіт, послуг) досить велика, то все це вказується удодатку (специфікації), який має бути невід'ємною частиною договору
(контракту), про що робиться відповідна позначка у тексті договору
(контрактом). Для бартерного (товарообмінного) договору (контракту) згаданийдодаток (специфікація), крім того, балансується по загальній вартостіекспорту та імпорту товарів (робіт, послуг).
У додатку до договору (контракту) на переробку давальницької сировинивказується відповідна технологічна схема такої переробки.
Технологічна схема переробки давальницької сировини повинна відображати:
- усі основні етапи переробки сировини та процес перетворення її в готовупродукцію;
- кількісні показники сировини на кожному етапі переробки зобгрунтуванням технологічних втрат її;
- витрати виконавця переробки на кожному етапі переробки.
1.4. Кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг).
У цьому розділі визначається залежно від номенклатури одиниця вимірутовару, прийнята для товарів такого виду (в тоннах, кілограмах, штукахтощо), його загальна кількість та якісні характеристики.
У тексті договору (контракту) на виконання робіт (надання послуг)визначаються конкретні обсяги робіт (остан

     
 
     
Реферат Банк
 
Рефераты
 
Бесплатные рефераты
 

 

 

 

 

 

 

 
 
 
  Все права защищены. Українські реферати для кожного учня !