Українські реферати:
 
Бесплатные рефераты
 

 

 

 

 

 

     
 
Переваги і недоліки ринкової (мінової) і командно-адм.економ.сістем .
     

 

Економічна теорія
- 3 -
ВСТУП
Людство у своєму розвитку використовувало і використовує різні
економічні системи. У сучасній економічній науці поняття
1економіческая система 0означает сукупність всіх економічних про-
процесів, що відбуваються в суспільстві на основі діючих в ньому іму-
суспільних відносин і організаційних форм. Системи відрізняються під-
ходом і методами вирішення основних економічних питань: що? як?
для кого? Зрозумівши суть системи, можна зрозуміти багато закономірностей хо-
зяйственной життя суспільства. В рамках кожної системи можливо сущест-
вованіе регіональних моделей, відмінності між якими обумовлюють-
ся рівнем розвитку продуктивних сил в країні, національними
традиціями і звичаями, культурним та історичним минулим, ресурсоо-
беспеченностью і географічним положенням.
Основними елементами економічної системи є соціаль-
но-економічні відносини, організаційні форми господарської діяль-
ності, господарський механізм і конкретні економічні зв'язки
між суб'єктами економіки.
В останні півтора-два сторіччя розвитку людського суспільства
у світі діяли різноманітні економічні системи. Серед них
чітко виділяються дві ринкові системи - ринок вільної конку-
Ренцо (чистий капіталізм) і сучасна ринкова економіка (сучас-
менний капіталізм) і дві неринкові системи - команндно-адміністра-
тивна і традиційна. Ми зупинимося на перших трьох і розглянемо
переваги та недоліки кожної з них.

Розділ 1. Ринковій економічній системі.
Коли ми говоримо про ринкову економічній системі, то ми завжди
повинні мати на увазі, що існує різниця між ринковою економі-
кой вільної конкуренції, яка вже не представлена в світі, і


- 4 -
сучасною ринковою економікою, яка є найбільш розпрощався-
пораненої в на сьогодні. Деякі вчені називають таку економіку
змішаної, тобто бачать у ній продукт конвергенції командної системи і
системи вільної конкуренції. Однак наявність величезного числа рис,
запозичених у конкурентної економіки, дозволяє віднести цю сис-
тему до ринкових.
Саме слово "ринок" в російській мові є дуже важливим. Можна
виділити кілька значень:
Ринок - це обмін, організований за законами товарного виробнич-
тва і обігу, сукупність відносин обміну товарів.
Ринок - це механізм взаємодії продавців і покупців, ба-
Ланс попиту та пропозиції.
Ринок - сфера обміну всередині країни, регіону, міста і т.д. і меж-
ду ними, що зв'язує виробників і споживачів продукції.
Ринок займає найважливіше місце у всій системі громадського
відтворення (виробництво, розподіл, обмін і споживання).
Доводиться чути, що ринок - один з найважливіших досягнень челове-
ської цивілізації, але воно було досягнуто шляхом неймовірно тривалий
ного процесу.
Ринкова економіка вільної конкуренції (чистий капіталізм) сло-
жілась у XVIII ст. і припинила своє існування до початку XX ст. Ус-
ловіямі її формування стали три історичних явища:
1) суспільний поділ праці, що у міру свого розвитку
вимагає розвитку обміну і вдосконалення його форм;
2) економічна відокремленість виробників. Вона виникає з
розмежуванням інтересів окремих виробників, їхнім прагненням
досягти перш за все власних цілей, на базі приватної собственнос-
ти; пізніше вона стала опиратися і на колективну власність, але
також обмежену колом локальних інтересів;


- 5 -
3) самостійність виробників і робочої сили, свобода
підприємницької діяльності.
Головна відмінна риса вільної ринкової економіки: 1госу-
1дарство не грає ніякої ролі в розподілі ресурсів. 0Все, абсо-
лютні всі рішення з приводу розподілу ресурсів приймаються до-
німи господарствами і підприємствами на ринках, вільних від како-
го-то б не було державного втручання. При цьому ні окремих на
ные люди, не організації не займаються спеціально вирішенням питань
що? як? і для кого? Складна структура зв'язків між суб'єктами
економіки здійснюється без примусу або централізованого керів-
ництва.
Характерні риси економіки вільної конкуренції: приватна
власність на інвестиційні ресурси, наявність безлічі самостійно-
тільних продавців і покупців кожного товару, і як вже було ска-
Заноах, винятково ринкове регулювання макроекономічної діяль-
ності.
На перший погляд може здатися, що економіка, в якій каж-
дий переслідує свої власні інтереси, повинна бути хаотичною і
неефективною. Ці погляди були спростовані великим шотландським
вченим, одним із засновників школи класичної політекономії Адамом
Смітом в його праці "Багатство народів". У Сміта ми можемо зустріти в
зв'язку з цим термін "невидима рука". Що він означає? Сміт говорить від
те, що в економіці своюодного ринку окремі індивіди, руководс-
твуясь власними інтересами, спрямовуються невидимою рукою, Дейсі-
твующей з метою реалізації інтересів суспільства в цілому.
Вже один той факт, що конкурентна система ринків і цін сущест-
яття досі, нехай і з "Примішування" державного регулюються-
нування, є, на наш погляд головним достоїнством будь-якої ринкової
системи. Таку вільну систему 3нікто 0не винайшов, і тим не менш


- 6 -
вона функціонує, вирішуючи саму складну з проблем людства, ко-
торая охоплює тисячі змінних і відносин, і моделі якої да-
ють лише саме віддалене представлення про загальний її характер. Як
ж ринкова економіка відповідає на класичну тріаду питань? Що?
вирішується платоспроможним попитом, голосуванням грошима; покупець
сам вирішує, що йому варто купувати, виробник же повинен орієнті-
ровать на попит. Як? вирішується виробником, який, діючи в
своїх локальних інтересах, прагне до отримання максимального дохо-
да; в умовах конкурентної боротьби це веде до появи визначено-
них вигод для покупця. Для кого? вирішується на користь споживачів з
найбільшими купівельним можливостями.
Наведемо приклад, який ілюструє дію "невидимої руки" Сміта.
Візьмемо тривіальну забігайлівку, власника якої цікавлять, ес-
тественно, власні прибутки, ніж рішення трійки класичних
питань. Власник прагне до зниження своїх витрат, і коректив-
рілої процес свого виробництва. Для того, щоб максимізувати
прибуток, меню забігайлівки має складатися з тих страв, які будуть
купуватися. Припустимо, власникові вдалося винайти новий рецепт
або взагалі нове блюдо, яке має велику популярність. Доходи
забігайлівки зростають, але при цьому виграє і покупець, і суспільство
в цілому, так як поле прийнятного вибору для нього розширюється. В
цьому процесі провідну роль відіграють ціни, що відображають цінність вироб-
дімого продукту.
Ціни в економіці вільної конкуренції опосередковує розв'язання головних
питань будь-якої системи: що? як? для кого? Головним процесом тут
є співвідношення попиту і предоложенія і встановлення рівноваги-
ної ціни товару.
Однак не варто звеличувати до небес ринкову економіку свобож-
ної конкуренції хоча б тому, що вона фактично ніколи не функ-


- 7 -
ціоніровала в чистому вигляді. Незважаючи на всю привабливість аргу-
ментів Адама Сміта, чисто ринкових економік не існує. Державної адмін-
тво втручається в діяльність ринків багатьма засобами і за багатьма
причин. Майже всі держави грають важливу роль у вирішенні питання
для кого? забезпечуючи життя тих, хто ризикує просто померти з голо-
ду, а також у вирішенні проблем економічних криз, таких, як
безробіття та інфляція. Об'єктом програми державного регул-
тирование економіки є так званий "магічний чотирьох-
гольнік ": інфляція - безробіття - темпи росту - врівноваженість
платіжного балансу. Заходи прийняті державою для регулювання,
надзвичайно різноманітні: податкова політика, антимонопольна полі-
тика, пряме регулювання цін, створення правової бази економіки,
дотування нерентабельних галузей, науки, оборони, протекціоністів-
ська політика (створення умов для конкурентоспроможності національних
ного капіталу), соціальне забезпечення нижчих шарів суспільної пі-
раміди, екологічна політика.
З кінця XIX ст. відбувається в глобальному масштабі розширення дер-
ного втручання в економіку. Потім, з розвитком науч-
но-технічної революції і виробничої та соціальної інфраструк-
тури цей процес прискорився. У результаті до другої половини XX ст.
формуються нові господарський механізм, організаційні форми,
економічні зв'язки між суб'єктами, тобто нова система: сучас-
менная ринкова економіка (сучасний капіталізм). Це виявилося
можливим тому, що ринкова система є найбільш гнучкою, спо-
собной до внутрішніх і навіть революційним перебудовам і змінам.
_Основние Відмінності ринкової економіки вільної конкуренції
_от сучасного капіталізму.:



- 8 -
?????????????????????????????????????????????????? ??????????????????< br /> ? Основні риси? Капіталізм XVIII-XIX ст. ? Капіталізм XX ст. ?
?????????????????????????????????????????????????? ??????????????????< br /> ? Масштаби узагальнюва-? Усуспільнення виробниц-? Усуспільнення і ого-?
? ществленія про-? ства в рамках підприємства? судаствленіе частини?
? ізводства? ? виробництва в націо-?
? ? ? нальним і інтернац-?
? ? ? нальним масштабах?
?????????????????????????????????????????????????? ??????????????????< br /> ? Переважна? Економічна діяльність? Економічна діяч-?
? форма влас-? одноосібних підприємців-? ність на базі колектив-?
? ності? лий-капіталістів? ефективної приватної та дер-?
? ? ? дарчим власної?
? ? ? ності?
?????????????????????????????????????????????????? ??????????????????< br /> ? Регулювання? Саморегулювання индив-? Активне дер-?
? економіки? дуальних капіталів на ос-? ве регулювання на-?
? ? нове вільного ринку при? національні економіки?
? ? слабкому втручанні дер-? для стимулювання?
? ? дарства? споживчого спро-?
? ? ? са та пропозиції, пре-?
? ? ? дотвращенія криз і?
? ? ? безробіття і т.п. ?
?????????????????????????????????????????????????? ??????????????????< br /> ? Соціальні гара-? Соціальна незахищеність? Створення дер-?
? нтіі? громадян у випадках безроб.-? них і приватних фондів?
? ? тіци, хвороби і старості? соціального страху-?
? ? ? ня та забезпечення?
?????????????????????????????????????????????????? ??????????????????< br />

- 9 -
Треба чітко уявляти, що по своїй суті економіка вільної
конкуренції, як, втім, і командна економіка, являє собою
крайній, а отже, і нездійсненний варіант розвитку. Вони су-
існуючих лише у формі моделей, які допомагають зрозуміти закономірностей-
ти розвитку систем, які є сумішшю і сплетінням цих
крайнощів, зокрема, сучасного капіталізму.
Головна риса змішаної економіки: 1 і держава, і приватний сек-
1тор (підприємства і споживачі) грають важливу роль у відповідях на воп-
1роси що? як? і для кого? 0В ній одержують досить широке розпрощався-
поранення планові методи: на мікроекономічному рівні як плани раз-
витія окремих фірм на основі маркетингових досліджень, на макро-
рівні - як конкретне державне втручання. Плани - ре-
зультат пристосування суб'єктів економіки до вимог ринку. Пла-
ни різних економічних рівнів впливають на структуру і кількість
виробленої продукції, забезпечуючи їх більшу відповідність гро-
венним потребам.
Завдання використання ресурсів вирішується в рамках великих компаній
також на основі аналізу перспективності галузей. У той же час но-
вейшіе галузі науки і техніки є, як правило, малопрівлека-
тільних для капіталовкладень, так як не несуть моментальних при-
лий, тому їх фінансування здійснюється також за рахунок бюджету-
них асигнувань і національних і інтернаціональних програм (таких,
як загальноєвропейські програми "Еврика" і "Еспріт").
Розподіл створеного ВНП також ведеться за допомогою державної адмін-
ничих втручання, яке спрямоване на розвиток медицини, пе-
реподготовку кадрів, соціальний захист. На соціальне забезпечення,
програми по боротьбі з бідністю виділяється зараз не менше 30-40%
всіх бюджетних асигнувань країн з розвиненою ринковою економікою.
Таким чином, держава в змішаній економіці діє по


- 10 -
багатьма напрямками, роблячи істотний вплив на економіку, ко-
лось різко зростає в періоди криз (наприклад, "новий курс"
Кейнса при президента Франкліна Рузвельта). Проте головну роль у
відповідях на класичну трійку питань продовжує грати ринковий
механізм. Структура його зараз досить складна і є предметом
окремого обговорення. Ми ж зупинимося на тих функціях, які
виконує ринок. Які ж вони в сучасної капіталістичної сис-
темі?
Найважливіша функція ринку - регулююча. Вона пов'язана з воздейс-
твіем ринку на всі сфери економіки і перш за все на виробництво.
Конкуренція, без якої ринок немислимий, стимулює виробника,
заохочує зростання продуктивності праці, підвищення якості. На мак-
роуровне конкуренція забезпечує приплив капіталів у найбільш перс-
тивні для отримання прибутку галузі. Одним із головних завдань го-
сударство є підтримка роботи цього механізму. Також важливу
роль в ринковому регулюванні відіграє баланс попиту та пропозиції.
Разом це і дає ефект "невидимої руки" Адама Сміта.
Ринок виконує інформаційну функцію. Через дані про мінливих
цінах, процентних ставках, курсах валют і т.д. ринок постачає
учасникам товарообігу інформацію про суспільно необхідному коли-
честве, асортимент і якість товарів і послуг.
Посередницька функція ринку дає можливість оптимального вибору
конкретним покупцем конкретного продавця і навпаки. Ця функція
може бути реалізована лише на ринку з досить розвиненою конкурен-
єю.
Ціноутворюючий функція ринку формує відображення громадської
вартості того чи іншого товару або послуги - мінове співвідношення,
встановлює зв'язок між вартістю і ціною, яка чутливо реагує-
ет на зміни умов.


- 11 -
Ринок також виконує сануючих функцію. Вона дозволяє жорстко
відкидати в сторону неефективно працюють суб'єкти економічних
відносин. У цьому плані ринок є досить жорстокої і навіть
нещадної системою, але це приносить в кінцевому рахунку підвищення про-
щей стійкості національної економіки в цілому.
Сучасна ринкова економіка виявляється через різні моделі
розвитку. Найвідомішими з них є:
- Американська. Заснована на всебічному заохоченні підприємець-
ської ініціативи, збагачення найбільш активної частини населення, висо-
ком рівні продуктивності праці. Задача соціальної рівності не
ставиться, однак малозабезпечені групи користуються соціального захисту пра-
той (пільги, допомога тощо);
- Японська. Характеризується відставанням рівня життя від зростання
продуктивності праці, за рахунок чого досягається різке зниження
собівартості продукції і підвищення попиту на неї на світовому ринку.
Така модель заснована також на високому самосвідомості народу, готов-
ністю йти на певні матеріальні жертви заради процвітання
країни, своєрідним патріотичним колективізмом (який багато
січтают національної японською рисою);
- Шведська. Відрізняється високим рівнем соціальної політики, нап-
равленной на скорочення майнової прірви шляхом перерозподілений-
ня національного доходу на користь найменш забезпечених верств. Частка
державних витрат склала в 1980-х рр.. близько 70% ВВП. Ес-
тественно, що це можливо тільки в умовах жорсткої фіскальної по-
літікі. Функція виробництва в такій моделі лягає на підприємцям-
теля, а функція забезпечення високого рівня життя - на державу.
- Німецька. Держава в такий моделі активно впливає на ціни,
мита, технічні норми. Особливою підтримкою користується
mittelschtand - дрібні і середні підприємства. Всім формам господарства


- 12 -
надаються можливості для сталого розвитку.
Тепер ми трохи докладніше поговоримо про моделі сучасного ка-
піталізма, яка існує зараз в Росії. У нашій країні в пос-
Ледньов роки, де здійснювалися економічні реформи, пов'язані з
переходом до ринкових відносин, демонополізацією економіки, прива-
тізаціей і роздержавленням власності. У Росії в даний
час діє своєрідна еклектична динамічна система, кото-
раю складається з елементів командно-адміністративної системи, господс-
твовавшей протягом такого тривалого часу, сучасної ринкової еко-
номіки та економіки вільної конкуренції.
Зміни, що відбуваються зараз, очевидно, затягнуться на десяти-
річчя, тому таку систему ми також маємо право назвати перехідною.
Ринкові відносини не можуть бути введені указом. Остаточний же
вибір конкретної моделі буде визначений співвідношенням політичних
сил, характером і якістю проведених реформ, історичними тради-
ціями.
Формування ринку в Росії ускладнюється декількома специфічно-
ми обставинами:
1) відсутність єдності з питань формування ринкового меха-
нізма, наявність потужної протидії цьому процесу;
2) протиборство гілок влади, слабкість федеративної структури,
наростання відцентрових, а не інтеграційних тенденцій;
3) довгий володарювання неринковою системи, високий ступінь милі-
тарізаціі та монополізації економіки, зношеність капіталу дію-
щих підприємств, відсутність сучасної виробничої інфраструк-
тури;
4) соціальна напруженість у російському суспільстві, апатія і без-
відмінність людей до того, що відбувається;
Формування ринкових відносин в Україні повинно вестися за багатьма


- 13 -
напрямках, але серед них можна виділити три основних: створення но-
вих економічних суб'єктів, розумна державна (перш за все
антимонопольна) політика, розробка правових основ ринку.
Створення нових суб'єктів економіки в Росії поки що йде слабо, на
даний момент частка недержавних підприємств у ВВП складає
близько 10% - дуже низький показник. Гальмується створення малого і
середнього бізнесу, приватизація нерідко зводиться до передачі власної
ності бюрократичним структурам.
Політика держави щодо економіки зараз проводиться не-
постійно. Головним напрямком державного регулювання поса-
на стати антимонопольна політика, держава повинна сприяти
демонополізації, розвитку конкуренції, проводити антимонопольні
експертизи та здійснювати контроль за станом ринків. У той же
час для деяких галузей (авіаційна, космічна) єдиним
засобом для виживання зараз є створення фінансово-промисло-
лених груп і олігополістичних конкурентного ринку.
Розробка правової бази дуже важлива саме зараз, коли різка
зміна зовнішніх умов вкупі з традиційно неповажних ставленням
населення до норм і правил (правовим нігілізмом) створює серйозну
ные перешкоди для становлення ринку.
Шоковий варіант переходу до ринку в Росії не здійснився через
різкого протидії цьому процесу і важкого радянського Насл-
Дія. Інфляція в Росії має не монетарний, а структурний характер,
тому подальший розвиток ринку має йти по еволюційному вари-
Анта.
Підіб'ємо підсумки. Ринкова система економіки є самої гнучкої
і ефективною з усіх існуючих, зараз в переважній більшості
розвинених країн діє система сучасного капіталізму. Сформулюю-
руем основні переваги ринку:


- 14 -
31) ринок забезпечує саморегулювання структури виробництва,
3ее пристосування до структури суспільного споживання;
32) ринок забезпечує ефективний розподіл ресурсів між
3отраслямі і регіонами;
33) ринок встановлює суспільно необхідні умови виробнич-
3тва;
34) ринок стимулює виробника до підвищення продуктивності
3труда і якості продукції, впровадження у виробництво досягнень НТР;
35) ринок гнучко реагує на попит;
36) ринок ефективно виконує сануючих функцію;
37) ринок забезпечує свободу економічної діяльності;
38) ринок є передумовою розвитку демократії в країні,
3обеспечівает свободу особистості.

Незважаючи на те, що в порівнянні з усіма іншими риночеая
система виявилася найбільш гнучкою, вона все ж має ряд недоліків,
які, в свою чергу, грають значну негативну роль в еко-
номічного життя суспільства. До основних проблем мінової системи еко-
номіки відносяться, перш за все, проблеми, пов'язані з боротьбою проти
монополізму та інфляції, а також проблеми зайнятості і перерозподілити-
вання доходів. Для придушення впливу цих факторів на економіку стра-
ни необхідно активне втручання держави. Державне
регулювання економіки в умовах ринкового господарства являє
сосбой систему типових заходів законодавчого, виконавчого і конт-
ролірующего характеру, спрямовану на стабілізацію і пристосування
існуючої соціально-економічної системи до умов, що змінюються-
ям.
Треба сказати, що особливо важлива роль державного регулювання-
вання економіки в Росії, тому що табору намагається створити незалежну


- 15 -
економіку і здійснити перехід від планового господарства на базі дер-
жавної власності до ринкового господарства, заснованого на
приватної власності.
Якщо сформулювати недоліки ринкової системи господарювання,
то треба сказати про наступні речі:
31) тенденція до мимовільного встановлення рівноваги в ееоно-
3міке, як правило, прокладає собі шлях через постійні порушення
3етого рівноваги, що породжує суспільні втрати праці, безроб.-
3тіцу і т.д.;
32) ринок - жорстока система в соціальному плані;
33) ринок не забезпечує вирішення екологічних проблем, не стиму-
3лірует розвиток фундаментальної науки, культури.
Отже, можна зробити висновок, що Росія вступає на досить
важкий, але ефективний шлях економічних відносин, і нам ще за-
дется зіткнутися з усіма недосконалостями ринкової системи в пів-
ною мірою. Але щоб це зіткнення пройшло якомога м'якше і носило
безболісний характер, необхідно цілком іспользоватьопит і тра-
діціі розвинених країн у боротьбі з пороками сучасного капіталізму.
_Монополізм .. Як уже зазначалося, монополізм породжений ринком. Про його
існування можна судити з руйнування ринкових механізмів, гальм-
женію НТП, утримання високих цін.
Домігшись домінуючого положення на ринку, монополія прагне до
його зміцненню, застосовуючи різні методи конкуренції, наприклад, від-
резая суперників від кредитних і сировинних джерел, використовуючи цено-
ву конкуренцію, закликаючи на допомогу держава і т.д.
Руйнування ринків монополістами не обіцяє економіці нічого хороше-
го. Придушуючи стимул до технологічних інновацій, монополії роблять
економіку надзвичайно марнотратною, що розвивається, головним чином
за рахунок залучення додаткових ресурсів, прирікають її на низьку


- 16 -
ефективність. Для отримання прибутку за відсутності конкурентів не
обов'язково освоювати ефективні технології, знижувати витрати і рас-
ширяли збут, досить встановити монопольні ціни й нав'язати їх
споживачам. Останнім доведеться миритися і з тим, що товари будуть
продавться в обмежених кількостях, а їх якість знизиться. У мо-
нополізірованной економіці ціни слабо реагують на коливання потреб-
ностей попиту, а монополії заглушають імпульси, які йдуть від спро-
са до виробництва. У результаті споживачі надовго залишаються наодинці
з з своїми потребами, без необхідних їм товарів і послуг.
Таким чином, держави ведуть боротьбу з монополізмом широким
фронтом, причому найбільш послідовно в секторах, що генерують
технологічні нововведення і що роблять вплив на стан всієї
економіки. Слідом за появою нових ринків формуються державної адмін-
ничих структури, однією з головних завдань яких стає підтри-
жаніе високої конкурентності ринків.
Ринок і конкуренція завжди були антиподами монополізму. Протягом
довгих років їх історичного протистояння саме ринок був той
єдиною реальною силою, яка перешкоджала тотальної моно-
полізаціі економіки.
У країнах з розвиненими ринковими системами нестійкий баланс
ринку і монополізму зберігався досить довго, поки держава не
вязяло на себе відповідальність за створення умов для ефективного
функціонування ринку. Твердо ставши на захист ринкової конкуренції,
держава протиставило монополізму весь свій економічний по-
тенціал, знайшло дієві засоби антимонопольної профілактики,
демонтувало небезпеку для економіки монополістичних структур.
Таким чином, можна говорити про демонополізацію як про регулярну
функції держави.
В даний час, в період переходу до ринку вітчизняні моно-


- 17 -
полістіческіе структури, не готові до відкритої і чесної конкурен-
ції, що надають протидія проникненню на внутрішній ринок
іноземних компаній. Помітна підвищена активність нових негосу-
жавних фінансових груп, болісно реагують на будь-які попит-
ки держави обмежити їх монополістичне поведінку, формую-
щих свої механізми тиску на владу. Відомо, наприклад, як нега-
тивно біржові структури, які тяжіють до встановлення контролю над
всій сферою оптової торгівлі, зустріли російські законодавчі
акти, спрямовані на запобігання монополізації цього ринку.
У залежності від ступеня порушення вільної конкуренції розрізняючи-
ють наступні види недосконалої конкуренції: чиста монополія, олі-
гополія і монополістична конкуренція.
Чиста монополія виступає як антипод досконалої конкуренції.
Єдиний виробник в відсутність конкурентів випускає уні-
Кальний продукт, який не має близьких замінників. Монополіст здійснювала-
вляєтся контроль ринкової ціни та обсягу продажів.
Для олігополії характерна наявність декількох виробників, за-
лежно один від одного. Зазвичай лідирує в галузі компанія призначила-
ет ціну, на яку орієнтуються всі інші. При встановленні
ціни можливий негласний змову. Наявність всього декількох фірм свідчать про "успіш-
ність про бар'єри, що перешкоджають проникненню в галузь інших
конкурентів.
Найбільш близька до досконалої монополістична конкуренція серед
декількох десятків конкурентів, що випускають диференційований про-
продукту (зубну пасту, підручники, обслуговування в перукарнях, магази-
нах роздрібної торгівлі). У цих умовах значну роль відіграє
торгова марка. Віддаючи перевагу продукт саме цієї фірми, споживач
згоден сплатити більш високу ціну. Отже, фірма в некот-
яких межах може контролювати ринкову ціну. При цьому типі


- 18 -
конкуренції фірми досить незалежні один від одного.
Як вже говорилося, демонополізація відноситься до постійних функ-
ціям держави в ринковій економіці, є одним з основних
напрямів його діяльності. Приступаючи до демонополізації російської
економіки, корисно мати на увазі деякі принципи антимонопольної
політики. Необхідно здійснити:
1. Вивчення ринків і виявити серед них конкурентних і монополь-
них.
2. Диференційований підхід до монополістичним ринків. Кінцева
мета антимонопольної політики полягає в тому, щоб в економіці оста-
лась тільки зона природної монополії.
3. Виділення зони природної монополії, яка не підлягає демонопо-
лізації. Залежно від ситуації необхідно застосовувати або адміні-
ністратівние методи, або обмежуватися введенням правових норм,
або встановлювати адміністративний контроль над цінами та ставками
оподаткування.
4. Виявлення монополій, щодо яких держава проводить
жорстку антимонопольну політику.
5. Поєднання антимонопольної політики, правових норм і організує-
ционному механізму.
6. Синхронне проведення демонополізації і лібералізації цін (так
як один лібералізація призводить до зміцнення позицій монополіста).
7. Розвиток і зміцнення ринкових структур, що протистоять моно-
поліям.
Інший напрям об'єднує способи впливу на монополію.
Їх пускають в хід, коли сукупність методів першого напряму
виявилася безрезультатною і запобігти появі монополій не
вдалося. При демонополізації економіки державного соціалізму до
цих напрямах треба додати роздержавлення і заходи з іскор-


- 19 -
ненію відомчого монополізму.
У російській економіці початку 90-х рр.. руйнування командно-адміні-
ністратівной системи відбувалося швидше, ніж демонополізація еконо-
міки. У результаті вітчизняні монополії, звільнившись від адміні-
ністратівного диктату держави, впритул зайнялися реалізацією
своїх ринкових переваг - піднімають ціни, обмежують виробнич-
тво та продажу, економлять на якості. У здійснюваної економічної
реформи необхідно прискорити демонополізацію, кожен крок якої бу-
дет збільшувати дію економічних регуляторів.
_Інфляція.представляет Собою одну з найбільш важких хвороб еконо-
міки в XX ст. Її грізні симптоми зафіксовані як в ринкових хо-
зяйствах, так і в неринкових, де механізм ринку зруйнований команд-
но-адміністративною системою. Інфляція - це процес знецінення де-
Нег, зниження їх купівельної спроможності. У міру наростання інф-
ляціі грошам все важче виконувати свої функції, обслуговувати обра-
щення товарів і послуг, платіжні операції тощо Зароджуючись на раз-
балансував грошовому ринку, інфляція не затримується там, а
поширюється далі, вражаючи виробництво і споживання.
Чим більше занедбана інфляційна хвороба, тим складніше державі
здійснювати заходи антиінфляційного регулювання. Впливати
доводиться не лише на грошовий ринок, а й на державні фі-
Нансі, інвестиційний процес, поточне споживання та інші області
економіки. У період неконтрольованої гіперінфляції боротьба сней ста-
новітся всепоглинаючої турботою держави, а будь-які його дії
набувають антиінфляційну спрямованість. При цьому економічні
проблеми відходять на другий план.
Причини інфляції різноманітні. Звичайно в основі лежить несоответс-
твіє грошового попиту і товарної маси - попит на товари і послуги
перевищує розміри товарообігу, що створює умови для того, щоб


- 20 -
виробники і постачальники піднімали ціни незалежно від рівня через
держек. Диспропорції між попитом і пропозицією, перевищення дохо-
дів над споживчими витратами можуть породжуватися дефіцитом гос-
бюджету, надмірним інвестуванням, випереджаючим зростанням заробітної
плати порівняно зі зростанням виробництва і підвищенням виробник-
ності праці, безпідставного встановленням державних цін, викликаючи-
ющім перекоси у величині та структурі попиту.
За своїм характером, інтенсивності, проявам інфляція буває
дуже різною, хоча і позначається одним терміном. Так, у залежність для
мости від темпів наростання інфляційних процесів розрізняють наступних
щие типи інфляції:
1. Повзуча інфляція, для якої характерні відносно невисо-
Електричні темпи зростання цін, приблизно до 10-15% на рік. Такого роду інфляція
притаманна більшості країн з розвинутою ринковою економікою, і вона не
представляється чимось незвичайним.
2. Галопуюча інфляція на відміну від повзучої стає важко-
керованою. Темпи її зростання виражаются, як правило двозначними числами-
рами. Такі високі тмпи спостерігалися в 80-х рр.. у багатьох країнах
Латинської Америки, деяких странх Південної Азії.
3. Найбільшу небезпеку становить гіперінфляція. Її умовний
рубіж - щомісячне зростання цін понад 50%, а річний буде виражатися
четирезначнимі цифрами. Особливість гіперінфляції в тому, що вона б-
кість практично некерованою. Класичний приклад гіперінфляції -
обстановка, що склалася в Німеччині після Першої світової війни.
Також інфляцію можна поділити на відкриту і придушення.
Відкрита інфляція виражається у зростанні цін. Вона деформує, але не
руйнує механізм ринку. Одночасно зі зростанням цін на одних ринках
спостерігається зниження цін на інших. Таким чином, боротьба з відкритою
інфляцією є складним, але не безнадійною справою.


- 21 -
Пригнічена інфляція паралізує механізм ринку. При адміністра-
тивно контролі цін з боку держави вона виражається в повсе-
шатнись дефіциті товарів. Пригнічена інфляція сприяє розвитку
інфляційного пропозиції, коли на споживчому ринку до надлишку
попиту додається постійний брак пропозиції товарів. Для
боротьби з пригніченою інфляцією необхідно здійснити перехід до отк-
ритой інфляції. Цей процес повинен здійснюватися послідовно,
без яких би то не було відхилень, які можуть призвести до гіпе-
рінфляціі.
Як вже зазначалося, інфляція робить на хід економічного раз-
витія цілий комплекс суто негативних і негативних впливів. Со-
соціальне наслідки інфляції для споживачів пов'язані з падінням
реальної цінності особистих заощаджень, зниженням поточних доходів. Не-
мінуемо соціальне розшарування і посилення майнового неравенс-
тва населення.
Для виробників соціальні наслідки інфляції позначаються в
втрати працівниками стимулів до праці, в галузевих і регіональних
диспропорції, в негативному впливі на технічний стан про-
ізводства, загалом уповільнення економічного розвитку. Інфляція сни-
жает ефективність економічних регуляторів, підштовхуючи державної адмін-
тво до використання адміністративних методів.
Таким чином, управління інфляцією представляє найважливішу проб-
лему грошово-кредитної і загалом економічної політики. Необхідно
при це враховувати багатоскладовий і багатофакторний характер інфляції. В
її основі лежать не тільки монетарні, але і інші чинники. При всій
значущості скорочення державних витрат, поступового стиснення
грошової емісії потрібне проведення широкого комплексу антіінфля-
ційних заходів. Серед них - стабілізація і стимулювання про-
ізводства, вдосконалення податкової системи, створення ринкової


- 22 -
інфраструктури, підвищення відповідальності підприємства за результати
господарської діяльності, зміна обмінного курсу рубля, прове-
деніе певних заходів з регулювання
     
 
     
Реферат Банк
 
Рефераты
 
Бесплатные рефераты
 

 

 

 

 

 

 

 
 
 
  Все права защищены. Українські реферати для кожного учня !