Українські реферати:
 
Бесплатные рефераты
 

 

 

 

 

 

     
 
Країни імпортери капіталу
     

 

Економічна теорія
Введення.

В даний час жодна держава у світі не може успішно розвиватися без інтеграції у світову економіку. Причому простежується пряма пропорційна залежність між ступенем інтеграції в світове господарство і рівнем розвитку внутрішньої економіки. Як правило, чим більш інтегрована країна в світовий економічний простір, тим вищий рівень розвитку її внутрішньої економіки, і навпаки.
У сучасному світовому господарстві зовнішньоекономічні зв'язки є важливим екзогенним фактором, який робить значний вплив на динаміку і стійкість розвитку національної економіки, формування її структури, ефективність функціонування.
Для багатьох країн світу динамічний розвиток зовнішньоекономічних зв'язків став каталізатором внутрішнього економічного зростання. Зокрема, для нових індустріальних країн зовнішньоекономічні зв'язки стали основним структуроутворюючих чинником у процесі формування в них динамічної моделі стійкого економічного розвитку.
Особливу роль відіграють зовнішньоекономічні зв'язки в глобальних інтеграційних процесах. Для сучасного етапу розвитку світових господарських зв'язків характерні динамізм, лібералізація, диверсифікація форм і видів зовнішньоекономічної діяльності.
Однією з важливих тенденцій в розвитку світових господарських зв'язків є диверсифікація форм співпраці. Крім традиційних форм зовнішньоекономічних зв'язків - зовнішньої торгівлі і інвестиційної співпраці - останніми роками активно розвиваються науково-технічна співпраця, промислова кооперація, валютно-фінансова, військово-технічне співробітництво, туризм та ін

В останні десятиліття поряд з домінуючою в системі світових господарських зв'язків торгівлею товарами і послугами все більшого значення набуває рух капіталу в різних формах.
На відміну від світової торгівлі, яка має стійку тенденцію до щорічного зростання, в русі прямих, портфельних і позичкових інвестицій на загальному тлі збільшення розмірів експорту та імпорту капіталу існують значні щорічні коливання в залежності від стану і розвитку світової загальногосподарської кон'юнктури.
Проте в цілому динаміка зростання обсягу іноземних капіталовкладень випереджає динаміку розвитку внутрішньої економіки більшості країн світу. Так, починаючи з середини 80-х років темп приросту прямих інвестицій в 4 рази перевищував зростання вартості світового ВВП.
Характерною особливістю руху капіталу на сучасному етапі є включення все більшого числа країн у процес ввезення в вивозу прямих, портфельних і позичкових капіталовкладень. Якщо раніше окремі країни, як правило, були або експортерами або імпортерами капіталу, то в даний час більшість з них одночасно ввозить і вивозить капітал.
З початку 90-х років прагнення залучити іноземних інвесторів стає однією з найважливіших тенденцій в міжнародній політиці. Завершення "Уругвайського раунду" переговорів в рамках ГАТТ, створення Світової організації торгівлі (СОТ), підписання угоди НАФТА (Зона вільної торгівлі країн Північної Америки), створення єдиного європейського ринку, а також збільшення числа двосторонніх переговорів з інвестицій сприяли зростанню імпорту іноземного капіталу. < br /> Імпорт підприємницьких інвестицій характеризується щорічним коливанням розміру капіталопотоков. У 90-ті роки щорічний обсяг світового імпорту прямих інвестицій мав наступну динаміку: 1990 р. - 194 млрд дол, 1991 р. - 151 млрд, 1992 р. - 141 млрд, 1993 р. - 75 млрд, 1994 р. - 100 млрд, 1995 р. - 180 млрд дол
Більша частина інвестицій пов'язана з процесом концентрації капіталу, злиття і придбання зарубіжних компаній, переважно в таких галузях світової економіки, як фінансові послуги, енергетика, засоби зв'язку та телекомунікації, фармацевтика.
В останні роки в імпорті капіталу посилилася довгострокова тенденція до підвищення питомої ваги країн, що розвиваються, включаючи країни з перехідною економікою як реципієнтів іноземного капіталу. Даний показник зріс з 17% у 1989 р. до 42% в 1993 р. і до 48% в 1995 р.
Проте, якщо в цілому частка країн, що розвиваються в світовому імпорті капіталу зростає, то питома вага найбідніших країн продовжує скорочуватися. У 1996 р. на частку найменш розвинених країн довелося лише 0,1% світового імпорту капіталу.
Разом з тим, незважаючи на те, що країни, що розвиваються та країни з перехідною економікою стають все більш привабливими для іноземних інвесторів, як і раніше, більше половини всього обсягу прямих капіталовкладень припадає на промислово розвинені країни.
У 1995 р. найбільшими світовими імпортерами капіталу були США (60 млрд дол), в значних обсягах ввозять іноземний капітал Велика Британія (30 млрд), Франція (20 млрд) і Німеччина (9 млрд дол.) Приблизно з кінця 80-х років країни Європи за сукупним розміром щорічного імпорту капіталу випереджають США.
За накопиченому обсягом інвестицій промислово розвинені країни також значно випереджають країни, що розвиваються та країни з перехідною економікою.

Рейтинг країн по накопиченому розміром імпорту капіталу
(1992 р.), млрд дол

1. США487, 02 15. Індонезія10, 32
2. Велікобрітанія237, 58 16. Ю.Австрія10, 09
3.Франція116, 77 17. Чілі9, 31
4. Канада 107,48 18. Малайзія 7,09
5. Нідерланди 78,09 19. Південна Корея 6,48
6. Австралія 71,89 20. Колумбія 6,15
7. Германія61, 42 21. Венесуела 4,69
8. Іспанія 55,79 22. Росія 3,90
9. Італія 46,97 23. Фінляндія 3,48
10. Мексика 43,03 24. Норвегія3, 16
11. Швейцарія 42,37 26. Угорщина 2,94
12. Бельгія/Люксембург 21,90 26. Таїланд 2,46
13. Японія 15,51 27. Чехія 1,23
14. ПАР 11,06 28. Філіппіни0, 57

Станом на 1995 провідне місце за обсягом імпорту накопиченого капіталу займали США (638 млрд дол), Великобританія (297 млрд), Франція (152 млрд), Канада (140 млрд),
Нідерланди (98 млрд), Австралія (94 млрд), Німеччина (83 млрд дол.)
Слід звернути увагу на відносно низький щорічний і накопичений розмір імпорту іноземного капіталу Японії. У 1995 р. Японія імпортувала капітал на загальну суму 4,2 млрд дол, а накопичений обсяг зарубіжних капіталовкладень за період з 1950 р. по 1995 рр.. оцінюється в 35-40 млрд дол За цим показником Японія займає одне з останніх місць серед промислово розвинених держав.
Низький рівень іноземних інвестицій в японській економіці свідчить про опорі на власні фінансові та технологічні ресурси і про політику протекціонізму щодо національних підприємців. Аналогічну політику проводить і уряд Південної Кореї.
У 90-і роки явним лідером в імпорті підприємницького капіталу серед країн, що розвиваються та країн з перехідною економікою є Китай, в економіку якого в 1993 р. було вкладено 27 млрд дол, у 1994 р. - 36 млрд, а за попередніми даними ці вкладення в 1995 р. перевищили 38 млрд дол
Всього за роки економічних перетворень (1979-1995 рр.). Китаю вдалося залучити 181,4 млрд дол прямих іноземних інвестицій, які вкладені в 273 тис. спільних підприємств.
Інвестиційна експансія в Китай та інші країни Південно-Східної Азії відображає швидке зростання значення Азіатсько-Тихоокеанського регіону в світовій економіці і торгівлі, при цьому важливу роль відіграє дедалі ширший внутріазіатскій товарообмін. Тому зростає приплив інвестицій у такі азіатські країни, як Індія, Малайзія, Південна Корея, Таїланд, В'єтнам, та ін
Досить успішно залучаються іноземні прямі інвестиції в країни Латинської Америки, чому сприяє створення тут великих вільних торгово-економічних зон на основі регіональних торговельних угод.
Колишнім соціалістичним країнам і країнам СНД за період з 1991 р. по 1995 рр.. вдалося залучити близько 64 млрд дол (у тому числі 22 млрд у 1995 р.) іноземних інвестицій, які вкладені в 2500 проектів. Щорічний приплив капіталу в колишні соціалістичні країни становить близько 2,6% світового імпорту підприємницьких інвестицій.
У 1995 р. найбільшими імпортерами іноземного капіталу в Центральній і Східній Європі були країни Вишеградської групи - Угорщина (3,5 млрд дол), Польща (2,5 млрд) і Чеська Республіка (2,4 млрд дол.) У країнах цього регіону зростання припливу іноземного капіталу супроводжується зростанням ВВП.
Іноземний капітал займав досить міцні позиції в дореволюційній Росії. Значний приплив закордонних інвестицій в економіку Росії відзначався ще наприкінці XIX ст. Царський уряд всіляко заохочувала приплив іноземних капіталів в країну.
Починаючи з 1895 р. у Росії щорічно засновувалися більше десятка іноземних промислових підприємств, чому сприяли висока норма прибутку, гарантовані замовлення з державного казначейства, пільгові митні збори. Крім того, введена в Росії золота валюта забезпечувала стабільність курсу рубля. У 1900 р. загальний обсяг іноземних інвестицій в економіку Росії оцінювався в 750 млн руб.
Одними з перших іноземних інвесторів в Росії були французькі і бельгійські підприємці, які вклали значні кошти у створення металургійних та металообробних підприємств.
Німецькі капітали концентрувалися в гірничодобувній і хімічній промисловості, а англійські підприємці спеціалізувалися на видобутку та переробці нафти.
Особливе місце в сфері інтересів іноземного капіталу займала кредитно-банківська система Росії. Российская банківська система не могла задовольнити зростаючі потреби вітчизняного промислового капіталу у фінансових ресурсах. Виникали акціонерні товариства були змушені звертатися за кредитами до французькою, англійською і німецьким банкам. Для кредитування російської економіки на Заході утворювалися банківські консорціуми. Однією з умов надання кредитів була участь іноземного банку в акціонерному капіталі комерційних банків і промислових підприємств.
В результаті до початку промислового підйому (1910-1913 рр..) В Росії не було жодного великого комерційного банку (за винятком Волзько-Камського), в якому в тій чи іншій формі не були представлені інтереси європейського іноземного капіталу.
Через ці банки шляхом придбання акцій російських компаній іноземний капітал зайняв досить міцні позиції в багатьох галузях російської економіки. За оцінками фахівців, до початку першої світової війни (1914 р.) іноземний капітал володів акціями російських компаній на суму в 1500 млн руб., А щорічні дивіденди по цих вкладеннях становили 150 млн руб.
Іноземний капітал контролював в Росії майже 90% видобутку платини; близько 80% видобутку руд чорних металів) нафти та вугілля; 70% виробництва чавуну. Дуже помітним була присутність іноземного капіталу в хімічної, електротехнічної промисловості, виробництві електроенергії, будівництві залізниць.
Таким чином, у пошуку коштів для промислового розвитку країни царський уряд пішов по найбільш легким шляхом - залучення іноземних позик та надання концесій. Іноземні компанії, що мали обмеження на ввезення товарів до Росії, користувалися досить велику свободу при розміщенні інвестицій всередині країни.
Іноземні компанії часто зловживали цією свободою, нещадно експлуатуючи природні ресурси Росії, не стимулювали, а нерідко і гальмували розвиток окремих галузей, які могли забезпечити економічну незалежність країни.
В даний час Росія з імпорту капіталу займає дуже скромне місце в світі. Це пов'язано насамперед з відсутністю сприятливого інвестиційного клімату, який в першу чергу визначається політичною стабільністю, юридичними гарантіями для зарубіжних інвесторів, розвинутою інфраструктурою, податковими пільгами для зарубіжних вкладників та ін
У цілому в динаміці припливу іноземних інвестицій в економіку Росії простежується зростаюча тенденція. Зокрема, розмір щорічних капіталовкладень зріс з 0,4 млрд дол у 1991 р. до 2,8 млрд дол у 1995 р.
Накопичений обсяг іноземних інвестицій в економіку Росії за станом на середину 1996 р., за нашими підрахунками, склав 10,7 млрд дол За цим показником Росія займала приблизно 16-е місце у світі, поступаючись провідним промислово розвинених країн і окремих нових індустріальних країн. На Росію припадало близько 1% загального обсягу прямих іноземних інвестицій у світі.
Крім доларових інвестицій, починаючи з 1994 р. іноземні компанії почали здійснювати капіталовкладення в російських рублях, що свідчить, з одного боку, про зміцнення курсу національної валюти, а з іншого - про початок процесу реінвестування прибутку, отриманого іноземними інвесторами від підприємницької діяльності на території Росії .
Обсяг рублевих капіталовкладень іноземних фірм в Росії склав в 1994 р. 84 млрд руб., У 1995 р. - 851 млрд і в першій половині 1996 р. - 687 млрд руб. Велика частина (85%) рублевих капіталовкладень в 1996 р. припадала на прямі інвестиції, в яких, у свою чергу, домінували внески до статутних фондів спільних підприємств.
В даний час Росія залучає капітал у формі прямих і портфельних інвестицій, у вигляді позикових капіталовкладень і шляхом розміщення облігаційних позик на міжнародному ринку капіталів.
Слід підкреслити, що, незважаючи на постійне зниження питомої ваги прямих інвестицій в загальному розмірі іноземних капіталовкладень в економіку Росії з 100% у 1991 р. до 27,7% у першій половині 1996 р., ця форма залучення капіталу залишається домінуючою.
Прямі інвестиції, які забезпечують право іноземним інвесторам на управління підприємством, являють собою переважно внески до статутних фондів спільних підприємств і кредити, отримані від закордонних співвласників підприємств. Прямі вкладення здійснюються як у вільно конвертованій валюті, так і в національній валюті.
На середину 1996 накопичений обсяг прямих іноземних інвестицій в економіку Росії становив близько 8 млрд дол і приблизно 3 трлн руб.
Порівнюючи відносну перевагу залучення капіталу в різних формах, слід підкреслити, що прямі інвестиції мають ряд переваг. Насамперед активізується діяльність приватного сектора, розширюється вихід на зовнішні ринки і полегшується доступ до нових технологій і методів управління. У цьому разі більша ймовірність реінвестування прибутку всередині країни, ніж вивезення в країну базування. Крім того, приплив підприємницького капіталу не збільшує розмір зовнішньої заборгованості.
Процес приватизації державної власності, акціонування промислових підприємств призвели до формування в Росії фондового ринку, створили об'єктивні передумови іноземним інвесторам для портфельних капіталовкладень.
За період з 1991 р. по 1993 р. обсяг портфельних інвестицій у Росії оцінювався в 60 млн дол Починаючи з 1994 р. простежується тенденція до збільшення імпорту до Росії портфельних інвестицій. Свого максимального рівня обсяг замовлень західних фірм на купівлю акцій російських приватизованих підприємств досяг у серпні 1994 р. і становив 500 млн дол У листопаді він опустився до 300 млн і до 100 млн дол - в грудні.
У червні-липні 1994 р. іноземні інвестори скупили 2-5% частки статутного капіталу таких компаній, як "Комінефть", "Томськ-нафта", "Юганскнефть", "Пурнефтегаз", "Лукойл", "Лукойл-Когалимнафтогаз", « Лукойл-Уралнефтегаз "та ін Поступово іноземні портфельні інвестиції переміщуються в інші галузі російської економіки і перш за все в зв'язок та засоби телекомунікації, харчову, деревообробну, цементну.
В даний час для західних інвесторів дана форма капіталовкладень в економіку Росії відноситься до ризикових інвестицій. За оцінками західних брокерських фірм, іноземні інвестори, які раніше придбали акції російських приватизованих підприємств, втратили за останній квартал 1994 близько 75% вкладених сум через падіння курсової вартості цих цінних паперів.
Разом з тим портфельні інвестиції залишаються однією з найбільш прибуткових і перспективних форм капіталовкладень в окремі галузі і сфери економіки Росії.
Слід підкреслити, що іноземні інвестори відіграли важливу роль у становленні ринку цінних паперів в Росії. Цей ринок у значній мірі сформувався під впливом замовлень на покупку цінних паперів, які розміщували зарубіжні інвестори.
За оцінками фахівців, у 1994-1995 рр.. іноземні фірми вклали в російські цінні папери близько 3-4 млрд дол, а кількість інвестиційних фондів, які купують акції вітчизняних підприємств, сягнула кількох десятків.
Серед найбільш великих іноземних учасників російського фондового ринку можна виділити компанії "Брансвік" (Великобританія), "Чайз Манхеттен банк" (США), "Кредит Сюіз Ферст Бостон" (США), "Меррілл Лінч" (США), "Морган Грінфел" ( Великобританія), "Морган Стенлі" (США), "Соломон Бразерз" (США), "Сміт нью корт" (Великобританія).
На кінець 1996 р. одним з найбільших портфельних інвесторів в російську економіку була компанія "Реджент Сек'юрітіз", яка мала пакет акцій російських компаній на загальну суму 400 млн дол
Швидкий розвиток російського фондового ринку супроводжувалося появою величезного числа місцевих інвестиційних компаній і банків, що активно займаються операціями з цінними паперами. Наприкінці 1996 р. відомий західний журнал "Euromoney" провів спеціальне дослідження про ступінь надійності, з точки зору західних інвесторів, російських фінансових структур, що займаються інвестиційним бізнесом. До першої п'ятірки увійшли наступні російські компанії: "Ренесанс-Капітал", "Рінако", "МФК", "Онексімбанк", "Інкомбанк".
Компанії "Ренесанс-Капітал" вдалося впровадити на російський ринок західну техніку торгівлі та аналізу ринку цінних паперів. У результаті, за оцінками "Euro money", через "Ренесанс-Капітал" проходить від 15 до 20% всіх операцій, що здійснюються іноземними інвесторами з акціями російських компаній.
За даними офіційної статистики, у першій половині 1996 р. обсяг закордонних портфельних інвестицій склав 20,4 млн дол та 5,2 млрд руб. Більша частина валютних інвестицій припадала на вкладення в короткострокові боргові цінні папери, а рублеві інвестиції спрямовувалися переважно на купівлю акцій російських компаній.
В останні роки у світовій економіці простежується стійка тенденція до зростання залучення капіталу в позичкової формі. Як показує світовий досвід, практично жодна держава у світі під час створення розвиненої ринкової економіки не могло обійтися без зовнішніх позикових фінансових ресурсів.
У сучасному світі експорт позичкового капіталу здійснюється як на державній, так і по приватній лінії, на двосторонній і багатосторонній основі, на пільгових і комерційних умовах. За цільовим призначенням це можуть бути офіційна державна допомога розвитку, кредити на здійснення конкретних інвестиційних проектів, технічна допомога, експортні кредити, облігаційні позики та ін
Більша частина позичкових інвестицій припадає на міжнародні фінансові організації (МБРР, МВФ, MAP, МФК, ЄБРР, АзБРР та ін), великі комерційні банки та банківські консорціуми, національні фонди економічного співробітництва із зарубіжними країнами та ін
Як свідчить світова практика, більш жорсткі умови позик і кредитів пропонують приватні банки та державні організації при кредитуванні експортних поставок. З точки зору звичайних комерційних умов (термін кредиту, пільговий період, рівень процентної ставки), що найбільш переважними є кредити міжнародних фінансових організацій і двостороння допомога розвитку. Виходячи з цього в основному будується структурна політика уряду Росії із залучення позикових інвестицій.
Новою формою залучення іноземного капіталу до Росії стане випуск та розміщення єврооблігацій (євробондів). Вихід
на європейський ринок капіталу став можливий після присвоєння Росії найбільшими рейтинговими агентствами "Standard & Poor's" та "Moody's" кредитного статусу.
Єврооблігації служать тим же цілям, що і Державні казначейські облігації (ГКО) і Облігації федерального позики (ОФЗ), з їх допомогою фінансується дефіцит державного бюджету.
Слід підкреслити, що залучення фінансових ресурсів шляхом емісії єврооблігацій значно вигідніше для Росії, ніж випуск ДКО та інших видів боргових зобов'язань для внутрішніх інвесторів, оскільки прибутковість по них істотно нижче і обійдуться вони Мінфіну дешевше внутрішніх боргових зобов'язань. Крім того, випуск єврооблігацій є одним із способів зниження станового ризику для іноземних інвесторів.
Обсяг першого випуску єврооблігацій склав 1 млрд дол, з фіксованою ставкою та терміном обігу. У 1997 р. Росія планує залучити з європейського ринку капіталів близько 1,3 млрд дол
Аналіз галузевої структури іноземних інвестицій у Росії за 1993-1996 рр.. дозволяє зробити висновок, що приплив закордонних капіталовкладень обмежується не тільки наявністю високих політичних та економічних ризиків, але і протидією сил, що прагнуть уникнути конкуренції на внутрішньому ринку.
За даними Держкомстату, із загального обсягу інвестицій в 1993 р. у розмірі 2,9 млрд дол 23,2% було вкладено у машинобудування та металообробку, 16,3 - в торгівлю і громадське харчування, 5,3 - в будівництво, 4,5 - у целюлозно-паперову промисловість, 3,8% - у промисловість будматеріалів.
Наведені дані свідчили про те, що галузі, що збільшують своє значення в економіці Росії, мають сили для того, щоб не пускати до себе іноземні компанії, щоб не ділитися з ними контролем над підприємствами і, відповідно, прибутком.
Ті ж галузі, в яких складається критичне становище і стоїть питання про виживання, поступаються контроль заради самозбереження. У результаті найбільш доступними для іноземних інвесторів виявляються галузі, що переживають серйозні труднощі. Це має свою позитивну сторону, оскільки іноземні капітали підживлюють тих, хто потребує їх найбільше.
У 1994 р. відбулося радикальна зміна структури іноземних інвестицій. В економіку Росії було вкладено близько 2 млрд дол, з яких більша частина припадала на прямі інвестиції.
Основною сферою прикладання іноземного капіталу в 1994 р. був паливно-енергетичний комплекс - 49,5% (521,7 млн дол.) Інша частина вкладень розподілялася таким чином: 9,8% (103,0 млн дол) інвестицій було спрямовано в торгівлю і громадське харчування; 5,6% (59,0 млн) - у будівництво; 4,7% (49,5 млн) - у целюлозно-паперову промисловість; 3,4% (43,4 млн) - у машинобудування та металообробку; 26,8% (276,7 млн дол) припадало на інші галузі.
На паливно-енергетичний комплекс Росії припадає і більша частина всіх позичкових інвестицій, накопичений обсяг яких перевищує 8 млрд дол У цю галузь російської економіки залучено кредитів "Ексімбанку" США на суму 4,5 млрд дол. Світового банку - 2,6 млрд і "Ексімбанку" Японії - 1 млрд дол
У 1995 р. продовжилися зміни в галузевому розподілі іноземних вкладень. Через зростання витрат виробництва намітилася тенденція до зниження інвестиційної привабливості добувної промисловості.
На перші позиції вийшли торгівля і громадське харчування, а також фінансова, банки, страхові компанії і харчова промисловість. Різко скоротилася частка паливно-енергетичного комплексу, машинобудівних галузей, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості.
Галузеве розподіл зарубіжних вкладень в економіку Росії в 1995 р. свідчить про певну диверсифікації сфери додатка іноземного капіталу і зміну пріоритетів для інвесторів. Багато галузей російської економіки, які раніше ігнорувалися іноземними компаніями, показали свої високі потенційні можливості для отримання прибутку як в середньостроковому, так і в довгостроковому плані.

Галузева структура іноземних інвестицій (1995 р.)

Млн дол%
Усього 2796,7 100,0
У тому числі:
Торгівля і громадське харчування 471,9 16,9
Фінансова, банківська і страхова сфера 398,6 14,2
Харчова промисловість 282,910,1
Нафтогазова промисловість 259,59,3
Будівництво 199,0 7,2
Машинобудування 166,1 5,9
Хімічна та нафтохімічна промисловість 164,8 5,9 Деревообробна та
целюлозно-паперова промисловість 169,4 5,7 Створення ринкової інфраструктури 137,1 4,9 Науково-дослідні розробки 135,1 4,9 Транспорт та зв'язок 93,13,3 Матеріально-технічне забезпечення 70,72,3 Кольорова промисловість 36, 31,3 Зовнішня торгівля 34.01,2 Чорна металургія 19,80,7 Видавнича діяльність 19,40,7 Промисловість з виробництва стройматеріалов17, 80,6 Легка промисловість 12,1 0,4 Транспортні послуги 0,4 0,4 Інші галузі 104, 7 4,0


У першій половині 1996 р. на перше місце в галузевому розподілі іноземних інвестицій вийшли кредитно-фінансова сфера та страхування (27,3%), на частку харчової промисловості припадало 7,9%; паливно-енергетичного комплексу - 7,8;
торгівлі та громадського харчування - 6,8; машинобудування та металообробки - 5; деревообробної та целюлозно-паперової промисловості - 4,6; науки і наукового обслуговування - 1,0; будівництва - 0,5%.
Таким чином намітилася тенденція до зростання іноземних інвестицій Б фінансову та банківську систему, а також сфери страхування, в яку в 1995 р. було вкладено 398 млн дол і в першій половині 1996 р. - 549 млн дол Накопичений розмір іноземних інвестицій в російську банківську систему оцінюється приблизно в 8% загального розміру банківського капіталу Росії. Слід підкреслити, що російським законодавством частка іноземних банків обмежена 12% загального розміру капіталу російських банків.
В останні роки підвищений інтерес іноземні інвестори виявляють до вкладення капіталу в розвиток засобів зв'язку та телекомунікацій. В даний час на ринку засобів зв'язку Росії спостерігається своєрідний бум. За кількістю великих проектів у галузі телекомунікацій Росія випереджає всі країни світу. Іноземні інвестиції в розвиток російських телекомунікаційних систем склали: у 1993 р. - 300 млн дол, у 1994 р. - 500 млн, в 1995 р. - 512 млн, в 1996 р. схвалені капіталовкладення в розмірі 750 млн дол
Аналіз регіонального розподілу імпорту іноземного капіталу до Росії показує, що найбільш привабливими в 1993 р. були: Москва-26,2%; Красноярський край - 14,2; Омська область - 8,1; Архангельська область - 7,9; Єврейська автономна область - 5,9; Республіка Марій Ел - 5,0; Бєлгородська область - 4,1; Республіка Комі - 3,6%.
У 1995 р. збереглася тенденція до концентрації іноземних інвестицій в столиці Росії, зокрема частка Москви в загальному обсязі іноземних капіталовкладень збільшилася до 56,6%, а інших регіонів трохи скоротилася і становила: Тюменська область - 4,6%; Республіка Татарстан - 4 , 0; Нижегородська область - 2,9; Самарська область - 2,6; Санкт-Петербург - 2,4;
Сахалінська область - 2,1; Томська область - 1,9%.
У структурі територіального розміщення іноземних інвестицій відсутні такі, здавалося б, привабливі регіони, як Уральський і Поволзькому, де високий рівень промислового розвитку поєднується з необхідністю в притоку іноземного капіталу для оновлення і переорієнтації виробництв.
Однак іноземні інвестори не поспішають задовольнити цю потребу, і це може бути пояснено наявністю обмежень позаекономічного характеру, пов'язаних з прагненням частини місцевих виробників зберегти монополію і не допустити конкуренції з боку іноземних компаній.
Звертає на себе увагу й інший аспект регіонального розподілу закордонних капіталовкладень. Практично всі регіони, де оголошено про створення вільних економічних зон, не входять до числа пріоритетних для іноземних інвесторів.
У наведеному списку відсутній Приморський край (Находка), Читинська, Кемеровська, Калінінградська області. Алтайський край. Це свідчить про те, що офіційна декларація про створення вільних економічних зон в Росії не підкріплюється реальними правовими гарантіями та економічними стимулами для зарубіжних вкладників.
Основною організаційною формою діяльності іноземного капіталу в Росії є спільні підприємства (СП). Відповідно до російського законодавства підприємство за участю іноземного капіталу може бути організовано у формі відкритого або закритого акціонерного товариства і зареєстровано як россійская компанія.
Процес активного створення СП в Росії почався в період лібералізації зовнішньоекономічних зв'язків. Перше спільне підприємство було створено в Росії в 1989 р. У 1991 р. в Росії;

Однак варто підкреслити, що кількість реально функціонують у російській економіці спільних підприємств не перевищує 40% загальної кількості офіційно зареєстрованих компаній.
Сумарний обсяг внесків іноземних учасників в акціонерний капітал спільних компаній на середину 1995 т. становив близько 3,5 млрд дол

Частка іноземного капіталу в спільних підприємствах, створених на території Росії, становить в середньому 35-45%, причому простежується тенденція до зростання цього показника, що пов'язано передусім з прагненням отримати пільги при оподаткуванні.
Звертає на себе увагу переважання СП з незначним розміром статутного фонду. Майже 96% всіх СП на початок 1994 р. мали статутний фонд від 1 до 10 млн руб., 3,8% мали статутний фонд від 10 до 100 млн руб., Лише 0,4% усіх СП мали статутний фонд понад 100 млн руб . В умовах постійного падіння курсу російської національної валюти відбувається фактичне знецінення статутних фондів.
Більшість спільних підприємств створювалося в основному в сфері дрібного і середнього бізнесу, у сфері послуг і в тих галузях економіки, де гарантована швидка окупність вкладень в доходи у вільно конвертованій валюті.
При створенні спільних підприємств використовуються різні організаційно-правові форми, включаючи підприємства з 100%-м іноземним капіталом. Слід підкреслити, що частка спільних підприємств, повністю контрольованих іноземними інвесторами, збільшилася з 4,3% у 1992 р. до 40% в 1994 р.
Російське законодавство передбачає можливість створення на території країни відділень і філій іноземних компаній, які повинні бути зареєстровані як російські компанії зі 100%-м іноземним капіталом. За таким принципом у Росії функціонують відділення закордонних комерційних і державних банків, кількість яких до кінця 1996 р. збільшилося до 14.
На кінець 1996 р. в Росії були зареєстровані іноземні інвестиції з 65 країн світу. Основними інвесторами капіталу в економіку Росії є промислово розвинені країни, серед яких домінують американські і західноєвропейські капіталовкладення.

Географічне розподіл іноземних капіталовкладень в Росії.

1995 1996р.
Млн. дол% Млн. дол%
Усього 2796,7 100,0 2006,4 100,0
У тому числі
США 812,9 29,1 610,8 25,6
Швейцарія 419,8 15,0 281,0 14,0
Німеччина 298,4 10,5 132,3 6,6
Великобританія 161,4 6,8 261,0 13,0
Бельгія 105,3 3,8 30,2 1,5
Франція 95,8 8,4 21,3 1,1
Нідерланди 83,3 3,0 302,0 15,1
Японія 74,5 2,7 9,0 0,4
Австрія 71,7 2,5 12,2 0,6
Швеція 62,0 2,2 54,0 2,7
Інші країни 616,9 22,0 391,8 15,9
Найбільшим іноземним інвестором в російську економіку є США. Станом на кінець 1996 р. до Державного реєстру було внесено близько 3 тис. спільних російсько-американських компаній, або 17% загальної кількості зареєстрованих в Росії підприємств за участю іноземного капіталу.
У 1995 р. американські фірми вклали в економіку Росії у формі прямих і портфельних інвестицій 813 млн дол, у першій половині 1996 р. - 510 млн дол Накопичений обсяг американських інвестицій в російську економіку оцінюється в 2,7 млрд дол
Серед пріоритетних сфер вкладення американського капіталу можна виділити такі галузі народного господарства Росії, як видобуток і переробка нафти, харчова промисловість, машинобудування, легка промисловість, виробництво будматеріалів, переробка сільськогосподарської продукції, транспорт. Крім того, американський капітал бере участь у конверсії підприємств оборонних галузей, наданні інформаційних та консультаційних послуг.
Найбільш капіталомісткими та перспективними об'єктами для програми американського капіталу в Росії є експорт-орієнтовані проекти, пов'язані з розробкою нафтових і газових родовищ. До кінця 1996 р. у Росії створено за участю американського капіталу 17 підприємств із спільного видобутку нафти і газу.
Найбільшим інвестором в російську нафтогазову промисловість серед американських фірм є нафтова компанія "Коноко", обсяг вкладень якої перевищує 500 млн дол Основні засоби фірми інвестовані в спільне підприємство "Полярне Сяйво", зайняте розробкою Ардалінского комплексу нафтових родовищ. У 1995 р. спільне підприємство видобуло 1,2 млнт нафти, в поточному році планується збільшити обсяг видобутку до 1,5 млн т.
Друге місце за розміром іноземних інвестицій в російську економіку міцно утримує ФРН. У 1995 р. німецькі фірми вклали в економіку Росії 293 млн дол, а в першій половині 1996 р. - 132 млн дол Накопичений обсяг німецьких інвестицій до Росії оцінюється приблизно в 1 млрд дол
На території Росії зареєстровано близько 1300 спільних підприємств з участю німецького капіталу. Половина всіх спільних фірм розташована в Москві та Санкт-Петербурзі, крім того, для інвесторів з ФРН пріоритетними є міста Калінінград і Краснодар.
Більша частина російсько-німецьких СП працює в промисловості (36,9%), торгівлі та громадському харчуванні (31,4), транспорті (17,2), будівництві (6,9), сільському господарстві (4,2%). Загальне число зайнятих на підприємствах, організованих з участю німецького капіталу, оцінюється в 280 тис. чоловік.
На частку спільних підприємств припадає приблизно 10% загального обсягу товарообігу Росії з Німеччиною. Більше 15% всього експорту російсько-німецьких СП направляється до Німеччини, половина цих поставок доводиться на товари паливно-сировинної групи.
Серед країн Південно-Східної Азії найбільшими інвесторами капіталу в російську економіку є Японія та Південна Корея.
Згідно з даними офіційної російської статистики, в 1995 р. Японія інвестувала в Росію 74,5 млн дол, а в першій половині 1996 р. - 9 млн дол, що склало відповідно 2,7 і 0,4% загального обсягу іноземних капіталовкладень в російську економіку.
У рамках програм "сімки" з надання сприяння реформуванню російської економіки Японія зобов'язалася надати допомогу Росії у розмірі 4,4 млрд дол двома пакетами під конкретні проекти.
У 1995-1996 рр.. були вирішені принципові питання, пов'язані з використанням інвестиційного кредиту "Ексімбанку" Японії на загальну суму в 1,1 млрд дол Зокрема, вирішено направити першу частину кредиту у розмірі 400 млн дол на структурну перебудову і модернізацію російської промисловості.
Станом на кінець 1996 р. у Росії було зареєстровано близько 400 підприємств за участю японського капіталу. Біль
Шая частина (75%) російсько-японських спільних підприємств зосереджена на Далекому Сході Росії.
Основна маса підприємств (60%), створених за участю японського капіталу, зайнята наданням посередницьких і консультаційних послуг, 8% підприємств зайнято переробкою деревини; 5% - переробкою риби і сільськогосподарської продукції; 4% - у легкій промисловості.
У порівнянні з динамічно розвиваються торговельними відносинами інвестиційне співробітництво між Росією і Південною Кореєю знаходиться на досить низькому рівні.
У 1989 р. Південна Корея вклала в економіку СРСР 480 тис. дол (2 проекти), у 1990 р. - 16,3 млн (3 проекту), в 1992 р. - 2,3 млн дол (7 проектів). За період з 1992 р. по 1995 р. за даними міністерства фінансів Південної Кореї, число дозволів на здійснення інвестиційних проектів у Росії зросла до 56, відповідно обсяг капіталовкладень збільшився до 5
     
 
     
Реферат Банк
 
Рефераты
 
Бесплатные рефераты
 

 

 

 

 

 

 

 
 
 
  Все права защищены. Українські реферати для кожного учня !